За межами Клану | Фанфик по Котам Воякам

Розділ 4 | Наслідки

Світлолапку збив з лап сірий котик (теж новак?) і став несамовито дряпатись. Відчайдушно відбиваючись, киця почула крик Ряболапа про допомогу: Крук вчепився в його загривок і метляв новаком з сторони в сторону! Злотосерда була зайнята бійкою з масивним білим котом, а Золохвіст відбувався відразу від двох лютих кицюнь. Врятувати брата могла лише Світлолапка, та спершу треба було розібратися з сірими котом, що вже роздряпав її лапу до крові і тепер насміхався:
— Ми могли битися з тобою на одному боці, та тепер я — твій ворог! Переможець цієї битви! Вояк...
— Ні, ти все ще безхвостий кицюня! — Світлолапці сяйнула рятівна думка: Вона штовхнула кота задньою лапою і повалила на спину. Киця здогадалася зачепити зубами його червоний нашийник і тепер затягувала його так сильно, як лише могла. Щойно кіт почав задихатися, новачка послабила хватку і обернулась до Крука, що досі метляв Ряболапом в різні боки. Вона спробувала вкусити його, але той просто відкинув кицю вбік, де її притиснув якийсь котяра, провівши кігтем над її оком.
Стільки крові...
Громових котів притісняли, однак це тривало недовго: З-за дерев почувся клич Клану! Чорниш таки привів патруль! Там були Воронохвіст, Тигросерд, Сіролапка і Темнолапка. Не роздумуючи, вони кинулися в бій і коти Щасливого Клану злякано заволали.
                             ***
Світлолапка розплющила око і декілька митей не могла зрозуміти, що відбувається і де вона знаходиться. На мить запанікувавши, киця відчула поруч запах лікарських трав і рівне дихання свого брата, що спав поруч. Вона в кублі медикота! Здивовано зойкнувши, вона розбудила Ряболапа.
— Що? Світлолапко, це ти?
Котик потягнувся, а потім став зализувати рану на спині.
Світлолапка роззирнулася кублом і помітила, що в кутку лежало ще двоє котів. В одному з них вона впізнала Золохвоста, очевидно, тяжко пораненого, а другий, менший кіт, не нагадував їй жодного з побратимів. Та щось в його темно- сірій крапчастій шубці здалося їй знайомим.
— Ти не знаєш, що зі мною сталося? Як я тут опинився? — З задуми її вибив Ряболап.
— Здається, щойно кицюні втекли, ти знепритомнів, — згадала Світлолапка, —  Воронохвіст допомагав донести тебе до табору, а потім не пам'ятаю.
До кубла увійшла медикицька Жовтоока, і приязно лизнула маківку новачці:
— Ти втомилась від битви і заснула по дорозі. Ми вирішили, що тобі варто переночувати в кублі, до того ж треба полікувати твоє око. Ану поглянь на мене... Отак... — Медикішка виплюнула і придавила до ока Світлолапки якусь холодну мазь.
— Думаю, завтра зможеш повернутись до тренувань. Спробуй відкрити око. А що твій брат? Як я розумію, поранений?
Останні слова Жовтоока виплюнула зневажливо, ледь поглянувши на Ряболапа. Він сказав:
— Ну, трохи...
— Снігокрила тебе огляне. — Перебила медикішка. Снігокрилою звали її новачку. Медикішка розвернулась і вийшла з кубла, також оминувши Золохвоста, що вже встиг прокинутись. Вояк здавався купкою нещастя, таким слабким він був.
— С-світлолапко? Ряболапе? — Прохрипів він —З вами все добре?
— Жити будемо, — переконливо муркнула Світлолапка, — а ти як почуваєшся?
— Як останній ідіот! — Сумовито скрикнув Золохвіст.
— Не відбирай мій титул — нявкнув Ряболап.
Золохвіст скоса глянув на новака, а потім перевів подих і продовжив:
— Не треба було вести вас в бій... Якби підмога не прийшла вчасно, нас би роздерли на шматки!
Світлолапка співчутливо поглянула на сірого вояка:
— Ти не винен! Якби дехто вмів хоч іноді думати і тримати язика за зубами, — поглянула на брата, — нічого б не сталося.
Тепер все ставало на свої місця: Жовтоока ігнорувала Золохвоста з Ряболапом, бо без них не відбулося б битви. Іронічно, що якраз вони двоє найбільше від неї й постраждали. Та все ж, чи не буде й решта Клану так само ставитись до них?