За межами Клану | Фанфик по Котам Воякам

Розділ 5 | Буря емоцій

Вже пройшло кілька днів, відколи Ряболап з Світлолапкою повернулись до тренувань. Як і передбачала кішка, ставлення котів до її брата змінилося в гіршу сторону: За один лише необдуманий вчинок його стали зневажати, іноді, ніби ненароком, ображати найжорстокішими словами.
Світлолапка сама часто кпила з брата, однак, бачачи його в такому пригніченому стані, вона пообіцяла собі підтримати і захистити його.
— Пішли провідаємо Золохвоста в медкублі? — В перерві між впорядами запропонувала вона брату.
— Пішли. — Зітхнув котик.
До медикубла їх впустила Жовтоока.
— У них інфекція, тож не залишайтесь там довго.
У них?
Світлолапка першою зайшла в кубло, і їй в обличчя відразу повіяв запах хвороби, котрого вона не чула раніше. Майже відразу, коли очі призвичаїлись до темряви, вона побачила сіру шубку Золохвоста. Він здавався ще більш нещасним, а на шиї виднілася гнійна рана.
Він явно не спав, але на прихід новаків ніяк не зреагував.
— Золохвосте? — Не наважуючись торкнутися, покликала Світлолапка.
— С-світлолапко? Ряболапе? З вами все добре? — Хриплим голосом сказав кіт. — Битва вже завершилася?
Світлолапка перезирнулася з братом: Він вже казав це кілька днів тому! Він вважає, що битва відбулась нещодавно і він тільки потрапив у медикубло?
Мурашки пройшли спиною новачки, а інший голос змусив її здригнутися:
— Він всю ніч марив, не давав заснути. Так дістав! — З іншої сторони кубла нявкнув хтось і підійшов до новаків. Світлолапка відразу впізнала його темно-сіре крапчасте хутро і яскраво червоний нашийник.
Точно! Це той новак, з котрим я билася! Він з Щасливого Клану!
— Що ти тут робиш? — Зашипіла новачка на нього. На диво, котик зреагував спокійно:
— Мені ніхто нічого не пояснює, я тільки вчора опритомнів. Ваша, хм, медико-кішка, вона сказала, що мій Клан вигнали звідси, і що я тепер ваш заручник. Але вони за мною повернуться! Я це знаю! Або я втечу звідси.
— Не думаю, що ти втечеш. — Гмикнув Ряболап, поглянувши на рану на його лапі.
— Це мені на заваді не стане, — гаркнув котик, — Хоча твоя партнерка гарно б'ється, як на лісову кішку.
Партнерка?
— Ем, я його сестра. — Сказала Світлолапка.
— То це ж чудово! — Вигукнув він.
Зніяковіла новачка переводила погляд з Золохвоста на того котика. Їй було некомфортно в компанії пораненого, хворого побратима та дивного кицюні.
— Пішли звідси. — Схоже, її відчуття поділяв і Ряболап. Вони з братом поспіхом вийшли з кубла, а сірий котик гукнув їм вслід:
— Я Крапко до речі!
На виході їх зустріла Жовтоока. Вона відправила Ряболапа доглядати старійшин, а Світлолапка пішла на бойові впоряди.
Її виховник Рудошуб намагався навчити її битися. Вона пробувала напасти на нього, застосувавши ті ж прийоми, що й в битві з Крапком. Але в Рудошуба не було нашийника, котрий можна було б затягнути, та й він був вдвічі більшим. Щоразу новачка настрибувала на нього, та падала і чіпляла носом землю.
— Зосередься! Ти б'єшся жахливо, як на лісову кішку!
— Крапко казав навпаки. —Гмикнула киця, відпльовуючи землю.
— Хто-хто? Заручник? — Рудошуб моргнув. — Не раджу з ним водитися, як із твоїм недоумкуватим братом.
Хутро на загривку Світлолапки стало дибки, і розлючена новачка стрибнула на виховника, скинувши його на землю.
— Уф, контратака? Непогано, але вже досить. Світлолапко, чуєш мене?!
Та новачка не зважала і продовжувала атакувати Рудошуба, не дбаючи, чи втягнуті кігті.