Можливо він і демон, але він мій!

Глава 5

- Дівчино з вони все в порядку? - підійшов до мене світловолосий хлопець який седів збоку.
- Зі мною все добре але з машиною!!!
- Я вибачаюся, ми оплатимо ремонт! - посміхнувся він. - У вас кров.
- Де?- я взялася рукою обличчя і побачила, що в мене з носа йде кров - От чорт!
- Я вибачаюся! Просто спереду пробіг пес і ми різко зупинилися.
- Ейй чого це ти вибачаєшся? Не ти ж так різко затормозив, а він!! - вказала я на хлопця який сидів за рулем, його обличчя не було видно. - Хей виходить і вибачається.
- Ей дівчино, давайте я вам допоможу завести машину і дам номер телефону, а ви відправите мені рахунок за ремонт - став він іти до машини, а я за ним.
Різко коли він завів машину з неї пішла пара.
- Що це?- злякалася я.
- Зачекайте!- відкрив він капот.
- Ну все!!! Мої нерви не витримують!!!- схопилася я і пішла до чорної машини.- Ейй ти!!!! А ну виходь!!!! - встала я бохати у скло.
- Івон!! - тей хлопець відкрив вікно.- Розберися з нею.
- Добре брат - підбіг той хлопець.
- Що означає розберися!?!! Виходь!!!- відкрила я двері і почала його витягувати- Ти поглянь, що з машиною!!! Тим паче вона не моя!!! Ти хоть їздити вмієш?!!!!
- Ти шо геть хвора?!!! - вийшов тей хлопець, чесно сказати він дуже красивий у нього світла шкіра, чорняве волосся та він вищий за мене. - Хто взагалі таку малявку пустив за кермо!!! - підійшли ми до моєї машини.
- Я малявка!!!? А ти...ти...- різко на телефон мені прийшло смс.
  "Єнджу якщо менше ніж за 5 хв тебе не буде, то прощайся зі своїм пацієнтом."
- Блядь, мені капець!!! - стала я чухати брову, так я роблю коли хвилююся. Зараз у мене є лише один вихід.
Я швидко побігла до чорної машини та сівши у неї стала заводити.
- Ей придурочна, що ти робиш??? - став бігти темноволосий хлопець.
- Вибачте я спішу!!! Поверну машину завтра!!! - крикнула я у вікно і дала ще більшу швидкість.

- Круто Єнджу, тепер ще ти і викрадачка, блядь і коли ця хуйня закінчиться - витираючи кров, говорила я сама до себе. - Здається приїхала, - припаркувала я машину і швидко побігла в будинок там мене вивели на заднє подвір'я де і проходило це свято.
- Я тут!- підбігла я до столика де стояла Мія і місіс Ким.
- Нарешті!!- взяла мене Мія за лікоть і стала тихо говорити - там за сусіднім столиком стоять батьки твого ”нареченого„ тому веди себе пристойно і виховано як я тебе сьогодні вчила.
- Добре - подала мені бокал вина Мія а я його взяла.
- А і ще, ти всі ці два роки навчалася в Нью-Йорку і..
- Але я погано знаю англійську- перебила я її.
- О господи, для того щоб жити в Нью-Йорку не обов'язково знати мову просто кажи Yes, No, Ok, good і вистачить. Ти зрозуміла
- Так - відповіла я.
- Зрозуміла!?
- Yes!.
- Ось і молодець, ааа і ще якщо будуть казати за якогось хлопця тоді...- задумалась вона
- Що тоді?- поглянула я на неї.
- Хмм вигадай - над пила вона вино і кудись пішла.
- Капець мені - випила я бокал вина і стала їсти виноград як раптом у бокал виделкою постукав містер Ким.
- Шановні присутні, сьогодні дуже важлива подія. Моя молодша донька ким Єнджу - підійшов він і обійняв мене за плече - нарешті повернулася з Нью-Йорка де навчалася.
- Доброго вечора, я Ким Єнджу, рада сьогодні всіх бачити - всі стали аплодувати, а я вклонилася.
- Єнджу, ходімо - підійшла Мія і ми підійшли до столика сім'ї Мин.
- Доброго дня містер Мин, місіс Мин- привіталася Мія.
- Доброго вечора -  я вклонилася.
- Привіт Єнджу- привіталася мила жіночка.
- Єнджу ти так швидко прийняла рішення повернутися! - поглянув на мене містер Мин - невже не сподобалося навчатися за кордоном?
- Містер Мин, навчатися в Нью-Йорку для мене це великий досвід але все-таки в дома краще - я трохи хвилювалася але старалася це перебороти. - Та і корейську я знаю в 100 разів краще ніж англійську.
- Я чув, що ти хотіла розірвати помовку з нашим сином через якогось іноземця - поглянув він мені у очі, а я стримувала щоб у мене не стався серцевий напад.
- Містер, якщо слухати кожні плітки то можна багато чого дізнатися про кожного з нас - поглянула я на нього - у Нью-Йорку все зовсім інше, мова, культура, традиції, люди. Тому протягом 2 років я лише звикала до звичайного життя, а ви вже говорите про якихось хлопців - засміялася я - Коли я приїхала назад то мене взагалі здивували такі слова. Я думаю це все через те, що я не могла часто прилітати додому.
- Ей любий припини - вдарила місіс Мин свого чоловіка в бік.- Єнджу ми так давно не бачилися, а ти стала тільки красивіша.
- Дякую - посміхнулася я, а місіс Мин взяла мене за руки.
- Вибачте, наш син зазвичай ніколи не запізнюється і не любить коли запізнюється хтось.- посміхнулася жіночка і відвела мене трішки далі - Він і сам тільки неділю назад повернувся із Канади. На перший погляд він здається суворим, без емоційним але він ніколи не образить дівчину. Ех даже незнаю якби не ці заручини ще з дитинства то він мабуть і не одружився би.
Мене здивувало те, що заручини ще з дитинства але Мія говорила що це лише контракт.
- Сподіваюся, що ви налагодите і у вас будуть добрі відносини.
- Ммг - махнула я головою.
- Місо! - містер Мин покликав свою дружину і ми разом підійшли до столика.
- Мія які заручини з дитинства ти ж казала це контракт- прошепітіла я їй на вухо.
- Ой а я хіба так сказала?
- Так!- зцепивши зуби прошипотіла я.
- Та не парся, якщо я сказала на рік, значить на рік - спокійно говорила мені на вухо Мія - через рік ви спокійно розлучитеся і все справа в шапці.
- Єнджу, Мія, що ви там стоїте ідіть сюди - погукала нас мама Мії і ми підійшли.
- Наш син уже під'їхав, зараз підійде- усміхнено сказала Мин Місо.
- Мамо - заді я почула одночасно як ніжний так і суровий голос.
- Синочку, нічого не сталося, чому ти так запізнився? - видно, що місіс Мин дуже хвилювалася за свого сина.
- На нічого.
- Аа доречі ось і Єнджу ви вже давно не бачилися - незнаю чому але саме зараз моє серце нібито зупинилося, мені було якось страшно повернутися і подивитися на свого майбутнього  "чоловіка" але переборовши страх я все таки повернулася і перед собою побачила те щоб не хотіла бачити.
"Мені піздец..." це єдине що прийшло мені в голову.
- Ну привіт, маленька - він посміхнувся одним кінчиком губ, а в мене аж ноги оніміли.
Переді мною стояв....

Ось і продовження 😃❤️ будь ласка залишайте ⭐ та коментарі, так я знаю, що вам дійсно подабається ця історія😅🧡.
Зайки всіх Люблю і Обіймаю 🤗❤️💎