Можливо він і демон, але він мій!

Глава 32 (Фінальна)

- Везіть в операційну!- ці слова я почула і відкрила очі.
В цей момент мене везли схоже в операційну. Жахливий біль пронзав усе моє тіло.
- Маленька моя, моя хороша - біля мене бігли всі наші та Юнги, вперше я побачила, що він так сильно тримає мою руку, а на його обличчі страх та сльози.
- Моя дитинка, що з моєю дитинкою? - схопилася я за живіт.
- Ще нічого не відомо, заспокойтеся - з іншої сторони ішов мій лікар.
- Врятуйте мою дитинку, будь ласка врядуйте її.
В цей момент мене завезли в операційну та посадили на гінекологічне крісло.
- Будемо народжувати- сказав лікар, оглянувши мене а всі стали готуватися.
З кожною хвилиною біль ставав все сильніше та сильніше.
- Ааааа...Афуууу...Афууууууу ..ааааааа- я старалася робити все як каже лікар, дихати та тужитись, біль була сильна, а дитинка все не нараджувалася.
Пройшло декілька годин, а мені ніби вічність, сили в мене вже не було, а ситуація не змінилася.
Юнги вже був біля мене та ніжно тримав за руку, цілував між переймами та підтримував.
- Все я більше не можу!!!!- різко в голові запаморочилося.
- Відкрилася внутрішня кровотече, несіть кров!- крикнув лікар - Я попрошку вас вийти- підійшов він до Юнги ми будемо робити кесарів розтин і будемо сподіватися, що з мамою та дитинкою все буде добре.
Юнги не хотів виходили але лікар на стояв і мені вкололи анастазію. Вже через пару секунд мої вії стали такі тяжкі, що я просто їх закрила.

Коли я відкрила очі то побачила білий потолок, а коли повернула голову то Юнги який ніжно спав на моїй руці. Я хотіла їх витягти тим самим розбудив хлопця.
- Моя маленька - обійняв він мене а я міцно його. - я так хвилювався за тебе.
- Коханий, а де наша дитинка, що з нею! - він допоміг мені сісти та викликав лікаря і вже тоді я побачила шикарну палату.

- Не хвилюйся...
В цей момент зайшов лікар та став мене оглядати.
- Вам щось болить? - запитав він у мене
- Ніби ні, тільки в боку.
- Це не дивно, через удар машини у вас перебито 2 ребра, але на молоду матусю яка пробула в комі 10 днів ви виглядаєте чудово.
- 10 днів!? - я здивувалася.
Різко двері відкрилися та до нас зайшла медсестра з дитинкою на руках, Юнги підійшов та забрав немовля у неї, а з моїх очей пішли сльози але радості.
- З вашою дитинкою все добре - зазначив лікар - ви народжували на 37 неділі, тому плід був уже сформований та готовий зустріти світ. Хоча 5 днів він і знаходився під наглядом далі за дитиною наглядав татусь. - лікар вийшов.
- Дай його мені! Хто в нас!?- простягла я руки, а Юнги став підходити.
- У нас син! - посміхнувся він да відав мені дитинку, а сам сів поруч.
- Мій синочок, мій маленький - він був такий кріхітний - дивися як на татка схожий.
- Ну звичайно, це ж мій синочок - засміявся Юнги та поцілував мене. - Я так старався над його створенням тоді спочатку дома а потім в машині, що він точно повинен бути як татусь.
- Так ти знав!?
- Ні, я не знав, що ти вагітна. Я чекав поки ти мені скажеш але потім подумав, що нічого не вийшло, проте коли лікар сказав, що ти вагітна і строк я відразу зрозумів, що це мій малюк.
- А ж  не віриться, що я тепер мама, до речі яке сьогодні число.
- Ммм 19 березня.
- 19!? Значить наш син родився!- стала я думати.
- Так він родився 9 березня, і став найкращим подарунком на мій день народження.
- Я кохаю тебе!- поглянула я на Юнги.
- І я кохаю тебе!- він ніжно взяв моє обличчя та поцілував. В цей момент двері палати відчинилися і до нас зайшли всі рідні та друзі з квітами та кульками.
- Ой здається ми завадили!- тихо сказав Джин і ми почали хіхікати.
- Боже, моя донечка, нарешті отямилася- підбігла до мене мама та міцно обійняла, а Юнги забрав дитинку. Тоді всі почали мене обіймати та вітати.
- До речі, так я став дідусем внучки чи внука?- запитав тато Юнги.
- А ви що не знаєте? - здивувалася я.
- Я ще нікому, нічого не говорив і вони навіть не бачили.
- Як можна так знущатися над стариком, мо мені ще не довго залишилося, то так і не дадуть дізнатися- сказав дідусь Мин.
- Боже, дідусю, не говоріть такого- засміялася я- у нас з Юнги родився син.
- В цей момент всі почали радіти обійматися та підходити до нашого сина.
Кожного дня поки я була в лікарні до мене приходили всі по черзі. Тому одного дня, я як завжди чекала на рідних але в палату зайшов якийсь чоловік.
- Доброго дня- привітався він.
- Доброго дня
- Я По Лин Ву, слідчий який веду вашу справу про замах на вбивство.
- Я зрозуміла, сідайте.
Також в палату зайшов Сухо та Юнги.
- Ви пам'ятає, що відбулося?- запитав мене слідчий.
- Я пішла на зустріч, як раптом на парковці різко звідкись взялась машина і все сталося так швидко, що я навіть не встигла, щось збагнути.
- А ви?- поглянув він на Сухо.
- У той момент, ми всі були в залі, але я раптом забруднив брюки, тому пішов до вбиральні. Коли я виходив то побачив Юну, вона швидко вибігла та стала спускатися по сходах. Мене це здивувала, оскільки Мин Юнги ніколи не відпустив би її саму, я гукнув її, але вона так швидко пішла, що не почула і я пішов за нею.
Як тільки я спустився, через скляні двері, побачив як хтось на чорному Порше збиває Юну на шаленій швидкості. Я просто підбіг, викликав швидку та став звати всіх на допомогу.
- Поки, ви були в комі, ваш чоловік дав нам ваш телефон і ми побачили, що на парковку вас виманила Квм Мія, також у вас з нею були погані стосунки, тому на даний час вона заарештована та під підозрою. - встав слідчий.
- Це не Мія!- крикнула я.
- Звідки ви так впевнені?- поглянув він на мене.
- Маленька, ми дізналися, що то єдина машина яка залишилася в сім'ї Кім.- взяв мене за руку Юнги - тому немає сумнівів, що Мія може тобі мстити.
- Це не могла бути Мія- опустила я голову.
- Ви щось знаєте?- підійшов слідчий.
- Просто.... місяць назад ми зустрілися з Мією, мені було соромно, що я зруйнувала їх сім'ю. Я часто писала їй та зустрічала, виявилося вона на мене не була зла, ну спочатку звичайно була але потім перестала.
- Чому ви так впевнені?- запитав слідчий.
- Просто на даний час Мія... Мія - поглянула я на Юнги - Мія- це мій партнер по бізнесу.
- Що!?- здивовано крикнув на мене Юнги.
- Пробач - взяла я його за руку- Ми з Мією дуже добре стали ладнати тому це не могла зробити вона.
- Ну це ми ще перевіримо- записав у блокнот, щось слідчий. - оскільки саме її машина вас збила.
- Мене не могла збити її машина, оскільки у неї її немає.
- У сенсі немає?- запитав Сухо - після суду у неї ж залишилася машина.
- Вона розпочала свій бізнес і продала машину і будинок оскільки їй потрібні були гроші. Згодом я стала її основним інвестором, щоб вона мала де жити, а тепер її справа пішла вгору і вона викупила свій будинок, але машини так і немає.
- А кому вона продала свою машину?- запитав слідчий.
- Цього я не знаю, та і продавала вона через якусь компанію.
- Добре, ми все перевіримо.- слідчий вийшов а за ним і Сухо.
- Маленька...- злісно глянув на мене Юнги.
- Вибач, ну вибач мене будь ласка - стала я колінами на ліжко та обійняла Юнги.- я повинна тобі була сказати але не змогла, вибач мене котусику.
- Кот..котусику- Юнги поглянув на мене та посміхнувся - ну добре, але більше нічого не приховуй від мене.
- Добре.
- До речі, ти знала, що у тебе та Сухо однакова група крові?
- Так, і у мого брата також, а що таке?- сіла я назад на ліжко.
- Просто Сухо був твоїм донором, мало того, що це він побачив це все так ще і врятував.
- Це ж мій братик Сухо.
- Тобто?- поглянув на мене хлопець.
- Сухо завжди був і залишається зі мною, тому для мене він мій братик.
Пройшло пару днів і сьогодні нас з малюком виписують. Звичайно всі рідні та друзі приїхали привітати нас.
Тому коли ми з малим вийшли з пологового всі стояли з квітами, кульками та іграшками.
- Джин-хьон з тебе 100$- сказав Чонгук та вручив мені великого плюшевого ведмедя, а всі різко замовчали та поглянули на них.
- Я знаю, малий.
- Тобто?- запитала я поглянувши на них.
- До речі, це через вас - вказав на мене та Юнги Джин.
- Через нас? Чому це?
- А ви не могли постаратися, щоб народилася дівчинка.
- Так, дякую вам - засміявся Чонгук - Ми з Джин-хьоном посперечалися хто буде. Я казав, що хлопець і він буде ходити зі мною на бокс, а Джин-хьон, казав, що дівчинка і він тобі навчить її дуже смачно готувати - всі лише засміялися.
Коли ми стали іти до машини то Юнги відкрив багажник машини а вен весь був у твояндах