Можливо він і демон, але він мій!

Глава 20

- Ти!!- я дивилася прямо на Юнги який стояв у дверях.
- Аааааа!!!!- різко закричала я та швидко вибігла до Юнги з душу а той подав хлопцю рушник і тей відразу прикрився- Це хто!!!
- Єнджу, вибач я відразу хотів сказати хто я, але ти стала плакати, тому я не зміг- по голосу я зрозуміла, що це Техьон.- Вибач- він хотів повернутися, тому я стала прикриватися руками.
- Стій... неповертайся!!!- крикнув Юнги, а Техьон зупинився.- Іди переодягнися, а потім прийдеш у вітальню і ми поговоримо- вдягнув він на мене халат та зав'язавши я побігла у свою кімнату.
- Що це було?- через 10хв до мене в кімнату зайшов Юнги.
- Це я хотіла спитати, що це було? Чому у твоїй кімнаті, у твоїй ванній, був Техьон?!- сіла я на ліжко а Юнги біля мене.
- Ми пили каву, але раптом пішов дощ і ми промокли. Коли прибігли додому, щоб не захворіти по черзі стали приймати душ.
- Чорт!!- опустила я голову та закрила руками обличчя.
- Що таке?- здивовано поглянув він на мене.
- Мені так соромно, і перед Техьоном, і перед тобою, як я могла вас переплутати.
- Тобто це правда, Техьон, сказав, що коли ти його обійняла то говорила до мене?! Виходить ти хотіла обійняти мене, яка неслухняна дівчинка- поправив він прядку мого волосся.
- Та кому ти взагалі потрібен, не переходь границь- лягла я та вкрилася ковдрою.- іди до себе я хочу спати.
- Не піду- ліг він до мене під ковдру та обійняв за талію.
- Ей Юнги, що ти робиш?- хотіла я вирватися.
- Нічого протизаконного, я просто обіймаю свою дружину і не старайся вирватися, я всеодно тебе не відпущу- ще сильніше прижав він мене до себе а мені так стало спокійно.
Ми лежали в повній тиші як раптом Юнги став наспівувати дуже красиву пісню.
- Ти так гарно співаєш!- поглянула я на нього.
- Так ти швидше заснеш, ні про що не думай просто спи- погладив він мене по волоссю та продовжив співати, а я ніжно прижалася носиком до його грудей та через декілька хвилин погрузилася в царство Морфея.
- Доброго ранку, маленька! Час прокидатися- ніжно будив мене Юнги.
- Доброго ранку- відкрила я нарешті свої оченята та сівши на ліжко посміхнулася.- Що це?- його губа була розбита.
- Та так, не звертай уваги- посміхнувся він та поцілував мене в лоб, що не нажарт вивело мене з колії. Я вперше бачу таку поведінку Юнги, що не може не дивувати.- швидко збирайся.
- Куди? Ще так рано?!- нарешті я замітила, що на годиннику  лише 5годин ранку.
- Вчора я говорив, що сьогодні ми їдемо до моїх батьків.-
- Але ще так рано- впала я назад головою на подушку.
- Не рано. Ти ж знаєш, що вони живуть за містом, тому швидко збирайся і спускайся снідати.- затягнув він з мене ковдру та вийшов.
Я швидко зробила всі водні процедури одяглася та зібравши сумку спустилася на низ де вже снідав Юнги.
- Смачного!- сіла я за стіл.
- Дякую, тобі також- почала я їсти.