Можливо він і демон, але він мій!

Глава 21

- Я раніше, майже кожної ночі бачила один і той самий сон- Юнги допоміг мені підвестися та сісти на диванчик.
- Який сон?
- Я йду в темряви і тут різко зявляється дитяче ліжечко і грає приємна пісня виконана на піаніно, різко коли пісня зупиняється ліжечко починає палати і чутно плач дитини, -я розказувала і на очах стали з'являтися сльози- я починаю бігти, я біжу зі всієї швидкості але ліжечко все далі й далі від мене, плач був сильніший але я нічого не могла з цим вдіяти- я вже плакала.
- Тихо, тихо, заспокойся- став витирати мені сльози Юнги.- Це це ліжечко?
- Я не впевнена але воно дуже схоже.
-Це ліжечко Юни- сів він поруч зі мною- Ми з Юною били заручини відразу після її народження, вона була дуже красива, хоча мені і було лише 4 я полюбив її пухлі щічки. Моя бабуся грала на піаніно і цього навчила мене, я часто грав Юни а вона заспокоювалася і не плакала.
Я пам'ятаю той день як зараз, я грав на синтезаторі для Юни, а її старший брат був у своїй кімнаті, раптом вся кімната стала наповнюватися димом, я гукав на допомогу і до нас прибігла наша няня та один з охоронців. Охоронець швидко забрав та виніс мене а я не замітив де ділася няня на руках з Юною.- розповідав він та міцно стискав свої долоні.- Через таку кількість диму я втратив свідомість і попав у лікарню, коли я отямився то мені повідомили, що Юни більше немає з нами. Для мене це був шок і удар, після того я неграю на піаніно публічно, мені це нагадувало про ту яскраву дівчинку. Я грав у таємниці, тоді я зробив таку кімнату у своєму будинку, коли мені погано я іду туди та граю, це мені нагадує про Юну.
- А чому я жодного разу не чула?
- Та кімната має дуже добру звукоізоляцію.
- Юнги, вибач, я дійсно не хотіла тоді заходи. Це все Карамелька, вона будь забігла- поглянула ч на нього а він посміхнувся.
- Так ось значить хто постійно перекидає ноти. Гаразд ходімо, скоро вже будемо їхати додому.
Ми спустилися до низу та разом із батьками Юнги поїхали до них додому.
- Потрібно було залишитися з Міною- ходила вже по своєму будинку мама Юнги в ми всі сиділи на дивані.
- Люба заспокойся- обійняв їх за плечі чоловік- пройшло вже так багато років, вони вже стали звикати.
- Любий ти себе чуєш!? Як можна звикнути до смерті рідної дитини?! Цей день просто перевернув їхнє життя із рая в пекло- сіла вона на крісло.
- Мабуть ти права, Юнги ходи мені допоможеш дещо з машиною- сказав батько Юнги.
- Добре- встав Юнги і вони пішли.
- Місіс Мин як ви себе почуваєте?- сіла я ближче.
- Чесно, не дуже добре.
- Я вибачаюся а ви б могли мені розповісти цю історію.
- Мабуть твоя мама настільки ненавидить Міну, що навіть в розповіла цю жахливу історію- посміхнулася вона п ч махнула головою.
- Це самий жахливий день у житі сім'ї Чхве. Мій батько і твій дідусь дуже добре дружили, спочатку вони хотіли одружити своїх дітей але оскільки і у мого батька і у твого дідуся були доньки це не сталося, тому вони вірили одружити внуків. Тому коли робилася менша донька Міни, Юна, ми відразу зробили їхні заручини з Юнги, тоді всі були дуже щасливі особливо Міна яка так сильно чекала цю дівчинку і ні на хвилинку не відходила від неї, та тоді всі її полюбили а її старший брат і Юнги ні на крок не відходили. Я як зараз пам'ятаю ті посмішки але це тривало не довго- різко в очах місіс Мин можна було побачити якусь біль.- В той день проводився дуже важливий благодійний вечір наших компаній і ми обов'язково повинні були бути там. Я пам'ятаю ми говорили як різко подався дзвінок про пожежу в будинку ми зі всієї швидкості поїхали... але коли приїхали будинок повністю палав і його старалися потушити пожежники. Хлопці надихалися димом і попали в лікарню а Юну і її няню знайшли у дитячій їх привалило балкою і вони не змогли вибратися так і згоріли живцем.
- Який жах- мені було тяжко слухати таку історію тому на моїх очах стали збиратися сльози.
- Найтяжче було Іну, він вважає, що міг би врятувати сестру, через це він закрився у собі а потім і взагалі відмовився від усіх і кудись поїхав пару років назад. Пройшло 20 років, ми відразу замяли цю тему у новинах а ось рани в серці і той біль ще залишався. Міна щ чоловіком відбудували той будинок і кожного року приїжджають туди на годовщину смерті Юни.
Після історії місіс Мин мені стало якось сумно, не зважаючи на те, що мені сьогодні 20. Ось так буває, хтось святкує, а хтось гіркі сльози проливає.
- Єнджу, нам час їхати додому- прийшов Юнги.- речі вже в машині
- Так я  також готово - підійшла я до Юнги.
- Бувайте, будьте обережні на дорозі- провели нас батьки і ми сівши в машину поїхали додому.
По приїзду вже стало темно тому я швидко зробила всі водні процедури та вдягнувши піжаму лягла в ліжко.

- Ніііі!!!- крикнула я та швидко прокинувшися сіла на ліжко.
- Єнджу, що таке? Що сталося?- занепокоєно забіг до мене у кімнату Юнги та сів поруч.
- Нічого, це просто сон- мені знову почав снитися той страшний сон про дитяче ліжечко.
- Точно все добре?- поглянув він на мене.
- Так- наіграно посміхнулася я- Не хвилюйся і можеш іти спати, завтра рано прокидатися.
- Ні так не піде- погладив він мене по щоці та піднявши на руки став іти.
- Юнги куди ти мене несеш? Відпусти.- дивилася я на його обличчя.
Згодом Юнги приніс мене у свою кімнату та положивши на ліжко, ліг поруч, та вкривши ковдрою ніжно обійняв.
- Так мені буде спокійніше. Тому спи- провів він рукою по волоссю і в цей момент моє серце ніби здуріло, воно почало битися у скаженому ритмі.
В обіймах Юнги я швидко погрузилася у чарівну країну снів.
Вранці я прокинулася від шуму води і побачила, що Юнги немає в кімнаті тому я встала і хотіла дістати коробочку яка зацікавила мою увагу. Коробочка була маленька але стояла вона дуже високо на поличці.
- Вже прокинулася?- різко я повернулася і побачила Юнги, його торс був голий лише на поясі був замотаний білий рушник а він сам витирав мокре волосся.
- Так- посміхнулася я та поставила назад стулок за допомогою якого хотіла дістати коробочку.
- І що ти тут робиш?- став він підходити до мене.
- Нічого
- Як нічого? Я так не думаю- він придбав своїм гарячим тілом мене до стінки- Не скажеш- став він наближатися своїм обличчям до моєї шиї а моє серце билося як скажене.
- Гаразд, гаразд скажу!!!- стала я руками відштовхувати його а він відійшов.
- Ну і?
- Я хотіла дістати...?
- Що дістати?- поглянув він на мене.
- Онь- вказала я пальцем на коробочку.
- А навіщо вона тобі?
- Цікаво.
- Там немає нічого цікавого, деякі старі фото.
- Твої?- поглянула я зацікавлено на Юнги.
- Не тільки, там фото які я не хочу згадувати тому пошкодив їх туди.
- Ммм я зрозуміла.
- Ну тоді якщо зрозуміла тоді ми можемо продовжити те на чому закінчили- посміхнувся він а я швидко вибігла і побігла у свою кімнату.
" О Боже серце заспокойся, що з тобою?" моє серце билося як скажене тому, щоб навчити заспокоїтися я пішла у ванну. Зробивши всі водні процедури ч швидко одягалася та побігла до університету.

Наступних 3 місяці проходили добре і все здається почало налагоджуватися. Аноніму стало краще, наші стосунки з Юнги були теплі та без суперечок, моя колонка поступово починала свою роботу а ті бандити більше не підходили до мене.

Все йшло чудово, сьогодні субота і тому після сніданку я відразу поїхала у лікарню. Я дуже добре поладнала із дідусем Мином і часто готувала для нього щось смачненьке. Сьогодні я приготувала для нього бананові кекси тому після того як побачила що там Анонім , у доброму гуморі відразу направилася до дідуся.
Тільки я звернула за угол коридору як побачила....

Будь ласка ставте зірочки і пишить коментарі про враження.
Всіх люблю і обіймаю ❤️❤️❤️