і звали ту дівчинку як і тебе Єнджу. - Єнджу!- задумалася я і всі ми поглянули на містера та місіс Кім. - Пфф в Кореї, що мало дівчаток з іменем Єнджу- засміялася місіс Кім. - Можливо і багато але Кім Єнджу ні- поглянула моя не справжня мама на місіс Кім- Я чітко чула як жінка сказала "Ким Єнджу веди себе пристойно адже тепер саме ти у майбутньому ввійдеш в сім'ю Мин" і тоді я подумала, що це ім'я мені ще пригодиться, а щоб не забути назвала так дівчину. - Це ти!- встала місіс Чхве- Це ти вкрала мою дитину!!!! Як ти посміла- вдарила вона місіс Кім. - Так це була я!!- схопилася та- все життя батьки все найкраще віддавали тобі, а щодо, ти у нас красива, розумна, завжди перша у всьому, гордість сім'ї Чхве, а що я? Та я була ніким до того моменту як ти вийшла заміж за бідняка. То були найщасливіші роки мого життя я була єдиною і найкращою донькою у батьків, вийшла заміж за багатого чоловіка але звідки не вісьмісь, різко з'являється ви - вказала вона пальцем на містера та місіс Чхве- За пару років розбагатіли та стали багатші за батьків і ти приперлася додому з чоловіком та ще й із сином. - Я просто повернулася додому, я не хотіла нічого брати в батьків. У нас було достатньо і своїх грошей та компанії. - Можливо і так, спочатку я не звернула уваги але батько перестав спонсорувати нашу компанію постійно проводячи вас у приклад. Я терпіла і ми крутилися як могли але все одно ти знову стала найкраща і твій син мав стати майбутнім спадкоємцем, а після того як народився тей малий виродок, батько полюбив її саме більше хоча і в мене було дві доньки. На них він не звертав жодної уваги а твою вирішив навіть заручити з Мин Юнги де тут справедливість!!!! - Тому ти вирішила позбутися моєї сім'ї?!!! Вони стали сваритися, а я просто мовчала. - Досить!!!- крикнула я і всі затихли. - Так, що ми можемо бути вільними- сказав мій не справжній тато. - Затримайте їх- звернулася я до поліцейських. - Що?!- крикнула жінка- Ти ж обіцяла!!? - Ви стільки років мені брехали- встала я- всі ці роки я могла жити щасливо, а ви все в мене відібрали- підійшла я до сім'ї Кім. - Весь час я старалася допомогти вам, а ви знали всю правду і використовували мене, які ви люди з гнилими серцями. Мені соромно навіть біля вас стояти.- відійшла я та стала біля псевдо батьків.- так, я обіцяла, що відпустю вас за те що ви зробили зі мною але ви будете седіти за те, що зробили з Сіми, заберіть їх. - Що?!!!- здивовано крикнула жінка. - І їх також заберіть- вказав Іну на місіс та містера Кім. - Ви знаєте хто я? Став кричати містер Кім, коли поліція підійшла до нього. - Знаємо містер Кім, тому прошу йти за нами. Поліція стала виводити їх як раптом у будинок забігла Мія. - Вибачте, я запізни-ла-ся - вона застигла на місці - Мама, тату, що тут відбувається? Чому вас веде поліція? - Доню, скоро все буде добре- сказав містер Кім і їх вивели, а Мія підбігла до нас. - Місіс Мин, що сталося? Куди забрали моїх батьків- з її очей пішли сльози, а всі мовчали в ступорі. - Єнджу, що з нашими батьками- підбігла вона до мене та схопила мене за плечі. - Пфф, з нашими батьками? По-перше вони мені не батьки і про це всі знають, а по-друге вони ті люди які зіпсували мені все життя.- визволила я свої руки. - Та ти геть здуріла, я тебе зі смітника підібрала, а ти так мені дякуєш, моїх батьків за грати!!! - кричала вона на мене. - Мія, заспокойся- сказав їй Юнги. - Як тут заспокоїтися, коли оце брудне дівчисько, хоче мені все життя зіпсувати. Не потрібно тебе було з того бруду витягувати, непотріб!!- кричала вона а я не втерпіла. - Так, це я через твоїх батьків і потрапила у весь той бруд.- стала я підходити до неї - Це твоя мати зіпсувала мені життя, це вона викинула мене на той смітник!!!! - Що ти таке верзеш?- відходила назад Мія. - Це твоя мама, забрала в мене сім'ю, радість, дитинства, любов!!! Це все через вас!!! - Ти геть хвора? Яке відношення має моя мама до тебе!? - Твоя мати - підійшов до неї Іван- підпалила наш будинок, викрала мою сестру, відала її чужій, неблагополучній родині і весь час чесно дивилася в очі!! - Що? Про що ти говориш!? - крикнула Мія, а всі мовчали. - Єнджу, моя рідна сестра, та яку всі вважали мертвою, а твоя мама її викрала. Якщо хочеш якихось подробиць, краще запитай у своїх батьків. - Цього не може бути - поглянула вона на мене - це все не правда, це наклеп- вибігла вона з будинку. - Ти як? - підійшов до мене Юнги та повернув обличчям до себе - все гаразд? - Ммг - махнула я головою а він мене обійняв - все добре! - Єнджу! - підійшли до мене місіс та містер Чхве - ти дуже сильно схожа на свого дідуся, ось чому ти здавалася мені знайомою. - Моя дівчинка, ти жива, це дійсно ти?- взяв мене за руку містер Чхве. - Я знала, знала, що моя маленька Юна жива - заплакала місіс Чхве і обійняла мене а потім нас обійняв містер Чхве. - Мам, я ж казав, що тебе здивую- підійшов Іну. - Дуже здивував- засміялася вона скрізь сльози.- Моя Юна. - Пфф, це все якось так не сподівань та швидко- попросила я руку в Юнги, бо через хвилювання стало кружляти в голові. - Може краще присядеш - взяв мою руку Юнги та посадив на крісло. - Єнджу чи Юна, я вже і не знаю як тебе називати - розгубилася мама Юнги. - Як вам завгодно - посміхалися я та взялася за голову. - Ми хотіли вам сказати...- поглянув не мене Юнги. - Я дуже сильно стомилася і мені потрібно розібратися у всьому цьому, тому ми мабуть уже поїдемо додому- перебила я Юнги і встала. - То вже пізно,можливо залишитеся?- запропонував тато Юнги. - Ні, все гаразд, я думаю моїй дружині варто побути дома на самоті. Тому ми поїдемо. - Ну гаразд. Нас провели, тому ми сівши в машину поїхали додому. Їхали ми в повній тиші але цю тишу перебив Юнги. - Як ти себе почуваєш, тільки чесно?- взяв він мене за руку. - Все дійсно добре, просто це все якось не очікувано і для вагітної матусі це все якось зненацька- посміхнулася я. - Але чому ти не дала мені сказати про малюка- положив він руку на животик та погладив. - Це за для безпеки. - Тобто? - Далі на нас чекає судова справа і якщо всі дізнаються, що ми чекаємо на дитинку, це може загрожувати її життям. Тому, чим менше знає тим краще, тим паче плід ще дуже маленький. - Ти права. - Я завжди права!- посміхнулася я та поцілувала його в щічку. Пройшло півтори місяці після того вечора, за весь час нам вдалося нарешті посадити у в'язницю місіс Кім за підпал, викрадення та продаж дитини, а містера Квма за нелегальні махінації в компанії. Їхня сім'я повністю стала банкрутами залишився лише будинок та одна машина. - Нарешті їх посадили!- проходячи в будинок зняла я взуття. - Так, з ними все покінчено - зайшли ми з Юнги у вітальню. - Залишилися, ще твої псевдо батьки. - Ммг- сіла я на диван, а Мин біля мене. - Як там наш малюк?- положив хлопець руку уже на випертий животик. - Все чудово, ми вже на 16 неділі.- положила я голову на плече Юнги. - До речі, треба обов'язково подякувати директору компанії «SG Entertainment», саме він надав необхідні докази, щоб засудити містера Кима. - Ми з ним друзі, тому, на рахунок цього не хвилюйся - погладив він мене по голові та посидівши, ще так пару хвилин ми пішли спати. Наступного ранку я прокинулася, під обід. Юнги не було дома, тому я пообідала і щоб не казав Юнги, директор компанії «SG Entertainment», в якійсь мірі мій колишній директор та телефонний друг. Тому, переодягнувшись я пішла до компанії.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Єнджу, привіт - на дорозі мене відразу перехопила Мегі. - Мегі, привіт! Як ти тут? Що у вас нового? - Та взагалі-то як завжди, тільки директор розширює свій бізнес і в нас тепер, ще більше роботи.- ми відійшли та стали біля кавового апарату. - До речі, а директор сьогодні в компанії. - Ну звичайно так, він майже кожного дня тут стирчить, тим паче коли була судова справа проти містера Квма. Чула? - зробила собі каву Мегі. - Хаха, так чула. - Тим паче у компанії пішли слухи, що він це зробив, щоб захистити когось близького. - Та думаю це лише слухи. - Кажуть, що в нього є чи то дитина чи то дружина. - Серьозно? А як ви про це дізналися і звідки таке взяти? - Кан Міру із відділу розробки бачила як на екрані блокування загорілося фото чи то якоїсь жінки, чи то дитини чи їх двох так і не розібрали. - Чому? - Та вона ж без окулярів погано бачить, а тоді її окуляри розбилися. - Ааа то може вона взагалі щось переплутала. - Можливо. - Гаразд Мегі, мені потрібно поговорити з директором. - Як? Він нікого до себе не пускає. - Буду старатися. Я піднялася на ліфті на його поверх та попросила в його помічника про зустріч, на диво, директор погодився. - Доброго дня- зайшла я в кабінет, але стілець та сам директор були повернуті спиною до мене .- Я Пак Єнджу, ми з вами раніше часто говорили по телефону. - Я пам'ятаю.- Суворо сказав він. - Ще я хотіла би подякувати вам за матеріали які ви надали слідству для справи. - Це моя робота Мин Єнджу. - Що?- ці слова мене дуже здивували. - Як там немовля поживає?- в даному моменті я повністю розгубилася, але він став повертатися до мене обличчям. - Ти?! Що ти тут робиш!?....
Всім тихого, спокійного та мирного неба. Сподіваюся вам сподобалася глава і ви залиште відгук, це нагадує мені наснаги.🇺🇦🙏☺️ Всіх люблю та обіймаю 💞🤗
