Можливо він і демон, але він мій!

Глава 31

На підлозі під ковдрою лежали голі Сухо та Лія.
- Господи!!- закрила я очі та повернулася в груди Юнги.
- Джу!- схопилися вони, а я закрила очі Юнги та ми вийшли.
- Така не зручна ситуація- відставив мені стільця Юнги я сіла, а він напроти мене.
Ми не довго посиділи як до нас вийшли Сухо та Лія.
- Нічого не хочете розповісти та пояснити?- поглянула я на них.
- Ну ми з Сухо зустрічаємося!- сказала Лія та вони взялися за руки.
- Зустрічаєтеся? Ви?! Як давно?
- Вже більше ніж півроку.
- Півроку? І ви не могли мені сказати?
- Джу я хотів тобі сказати але в тебе і своїх проблем вистачало.
- Мої проблеми то мої але ви могли мені сказати!!- я розізлилася, оскільки ніхто з них мені нічого не сказав.
- Маленька заспокойся - підійшов до мене Юнги. - це їхня особиста справа, хай вирішують самі.
- Я розумію але це капец. Ви із самого початку ненавиділи один одного, а тут спите на моїй кухні.
- Але ж ми тоже один одного ненавиділи, а тепер все просто чудово- положив він руку та мій животик.
- Юнги!- забрала я його руку а друзі замітили.
- Джу, це те що я думаю? Невже я стану тіткою - підбігла до мене Лія та положила руки на животик.- Ти дійсно вагітна?
- І вже давно - положив голову Сухо на живіт- так дитинко.
- Ти знав?- запитала Лія.
- Звісно, самий перший, ще тоді була лише 4 неділя.
- Що- здивувався Юнги, чому навіть він знав а я ні.
- А чому ти мені не сказала що вагітна?- здивувалася і поглянула на мене Лія.
- Не твоя справа - встала я і взявши за руку Юнги вийшла з кафе та сіла в машину.
- Ну маленька...
- Станеш не далеко біля парку.
- Добре - сказав Юнги та під'їхавши до парку я вийшла.
- Може ти вибачиш їх- стояла я спиною, а Юнги підходив до мене.
- Ураааа- крикнула я та стала стрибати- Я так і знала, я була права як завжди- кинулася я у обійми хлопця.
- Що таке? Ти обережніше.
- Я знала, що вони будуть разом. Все життя я їх шиперила, а вони сміялися, але я всеодно виявилася права як завжди.
- Бо ти моя розумничка - обійняв мене Юнги.
- Я кохаю тебе.
- Що ти сказала?- поглянув мені в очі хлопець.
- Мин Юнги я Чхве Юна КО-ХА-Ю тебе!! - в цей момент на обличчі юнака розквітла білосніжна посмішка.
- І я кохаю тебе до безтями- ніжно поцілував він мене, а я відповіла на поцілунок.
Так ми простояли декілька секунд та доторкнувшись лобами один до одного просто засміялися.
- Зачекай- побіг він до машини, щось взяти і через хвилинку прибіг назад.
- Щось сталося- дивилася я на його стурбований погляд.
- Ні, зараз все просто прекрасно і я хочу зробити цей день ще кращим.
- Ти про що?- поправила я прядку волосся яка розтріпалася на вітрі.
- Моя маленька - різко він встав на одне коліно переді мною і витяг з кишені маленьку коробочку - Я давно хотів це зробити але ніяк не міг підібрати момент. Ну зараз просто ідеально. Я хочу щоб ти стала моєю дружиною.
- Но я і так твоя дружина.
- Ні, я хочу щоб саме Чхве Юна, та сама справжня дівчинка з мого дитинства та Пак Єнджу бідна дівчина з Тегу, а не фальшива Квм Єнджу  стала моєю дружиною. Тому- на це дійство стали збиратися люди, а Юнги відкрив коробочку, там була дуже гарна каблучка - Чхве Юна, ще у своєму житті я ніколи не зустрічав та уже не зустріну таку добру, емоційну, красиву, розумну, неординарну та просто чудову дівчину як ти. Я дуже сильно закохався у тебе і безмежно вдячний та щасливий, що ти поруч зі мною, ти моя підтримка та надія на те, що все буде добре. Ти багато пережила невдач, але на далі я хочу щоб у твоєму житті все було лише прекрасно та обіцяю, що я буду робити все для цього можливе. Тому я б хотів запитати: Чхве Юна чи станеш ти моєю єдиною в цьому житті.
Від таких приємних та неочікуваних слів Юнги з моїх очей стали капати сльозинки щастя.
- Так і тільки так - він одягнув обручку та міцно обійняв мене, а всі навколо стати аплодувати.
Каблучка була дуже красивою.