Можливо він і демон, але він мій!

Глава 12

До нас забіг який хлопець. Він виглядав непогано: невисокого зросту, брюнет.

- Марк!!!- встала зі столу Мія.
- Єнджу як ти можеш вийти за нього- підійшов тей хлопець до мене а я поглянула на Мію.
- Вибач, чи не міг би ти відійти!?- поглянула я на нього.
- Єнджу а якже ми!?- хотів він взяти мене за руку але я її вихватила.
- Марк, що ти тут робиш!?- підійшла злісно Мія- іди звідси- взяла вона його за руку і пхнула.
- Єнджу!
- Будь ласка, видійди і не псуй мені весІІІІЛЯЯЯЯ!!!- я стала злитися, хоча це і по договору але все ж таки це моє перше весілля.
- Але ти і...
- Яке але- підійшла Юнги до нього- хлопче, якщо ти зараз не вийдеш я боюся тебе вже звідси винесуть і у гіршому випадку ногами вперед.
- Єнджу, ти ще про це пошкодуєш, про те що забула про мене- він розвернувся і пішов на вихід.
- Продовжимо- став Юнги на місце а мене ніби заворожила його поведінка та голос.
- Прошу відпов...
- Обіцяю- одягла я каблучку Юнги та поглянула в його темні та блискучі очі.
- Оголошую вас чоловіком та дружиною. Наречений може поцілувати свою наречену.- після ціх слів всі почали аплодувати а Юнги ніжно взяв мене за обличчя та поцілував а я відповіла на його поцілунок.
Після церемонії ми відразу сіли за стіл та стали святкувати. Було дуже весело та цікаво, була класна музика, танці, тости.
- Ой- вдарилася я в якусь жінку.- вибачте, вибачте.
- Не варто вибачатися- взала вона мене за плечі. Жінка виглядала дуже красиво, чорняве волосся від каре, карі очі, красива, щира посмішка та ніжна синя сукня. Вона здалася мені ну дуже знайомою.
- Єнджу, вітаю з весіллям- посміхнулася вона- мені шкода, що Іну Та Юна не можуть бути присутніми.
- Тітка Міна, доброго вечора- підійшла до нас Мія.
- Привіт Мія, а ти стала ще красивішою.
- Дякую, але я знаю- засміялися якось дивно вони- вибачте, але  я відійду із сестрою.
- Прошу- показала вона жест рукою а Мія взяла мене за руку та відвела.
- Мія, а це хто?- запитала я у неї.
- Це сестра-близнюк нашої мами, тітка Чхве Міна.
- А я думаю, що вона здалася мені знайомою.- поглянула я на ту жінку яка підійшла до чоловіка.
- Так, раніше вони з мамою виглядали як дві краплі води, але потім коли мама вийшла заміж вона змінилася.
- Між вами погані відносини?-поцікавилася я.
- Я незнаю, але ми завжди так і в тому числі Єнджу, тому дивися не видай себе- поглянула вона на мене.
- А що то був за хлопець, що хотів зірвати церемонію?
- Це Ли Марк, здається вони з Єнджу зустрічалися у середній школі.
- Капец- видихнула я а Мія кудись пішла.- Сухо, іди сюди- покликала я свого друга а той підійшов.
- Що?
- Не щокай мені тут! Ти знаєш щось про те, що сталося між мисис Ким та її сестрою?
- Та тут мабуть всі знають. Ну принайні я чув, що із самого дитинства менша сестра- це місіс Ким Сона завжди щазрила своїй старшій сестрі місіс Чхве Міни.
- Чому?
- Я незнаю, але говорть, що Міна із самого дитинства була розумною та талановитою її всі любили. А ще, бачиш того чоловіка- вказав він на чоловіка в чорному костюми.
- Мгг
- Це Чхве Юнін,чоловік Міни. Ходили слухи, що вони ще зі шлоки разом але Сона була закохана в нього але потім вийшла заміж за бізнесмена Ким Мінсу.
- Нічого не розумію, здається все ж нормально.
- На той час Юнін був бідний але Міна всеодно кохала його і вони одружилися.
- Так просто?
- Ні звісно. Міну відразу вигнали з родини, що дуже обрадувало Сону але згодом Юнін почав свою справу і вже через пару років став крутішим за Мінсу. А зараз їхня компанія одна з найкращих, ну звичайно після компанії сім'ї Мин. І це не може не викликати заздрість у Сони.
- Капец історія?- поставила я бокал на стіл.
- Ммг, но це не кінець, колись сім'я Мин та Чхве дуже сильно здружилися і їхні дружба триває досі. Тому коли у сім'ї Чхве родилась друга дитина, дівчинка то іх з Юнги відразу заручили.
- Тобто у Юнги була наречена з дитинства?
- Оскільки я знаю то так але згодом коли дівчинці виповнилося півроку, містера і місіс Чхве не було дома, будинок загорівся, вдалося врятувати лише стару служанку та старшого сина сім'ї Чхве а няню і дівчинку так і не вдалося знайти в руїнах.
- Яке жахіття!- я була здивована історією Сухо.
- Ммг, кажуть, через це хлопчик дуже швидко виріс і пару років назад, дуже посварився з сім'єю, тому виїхав за кордон і обірвав всі зв'язки. Зараз вони навіть і не спілкуються.- надпив вино Сухо.
- Мені шкода містера та місіс Чхве, хоча на публіку вони посміхаються, мабуть у середині себе їм дуже тяжко.- поглянула я на їх а вони ніжно обіймали один одного.
- Я так стомилася- сіла я за столик там де седів Юнги та хлопці.
- Єнджу чого це ти стомилася, ще ж не ніч!?- засміявся Чонгук і поглянув на мене.
- Боже, ви чули, щось тут пропищало- стала я крутити головою а всі сміятися- невже десь миша завелася?
- Ей Єнджу- встав Чонгук.
- Що?- встала я і злісно глянула на нього
- Нічого- сів він назад.
- Ось і добре.
- Єнджу зачекай на мене, зараз поїдемо- серьозно сказав Юнги.
- Гаразд, я буду на подвір'ї.
Я вийшла на подвір'я як раптом до мене хтось підійшов.
- Вітаю Єнджу.- це був Івон і він був уже на підпитку.
- Дякую- посміхнулася я.
- Будеш?- показав він мені бутилку вина і бокали.
- А чому б і ні!- засміялася я та ми сіли в беседку яка стояла поруч та відразу випили пів бутилки.
- Єнджу, Юнги звичайно здається грубим і злим але на справді він добрий, десь глибоко всередині- Івон був уже п'яним.
- Це ж як глибоко?- я також була трішки п'яна.
- Я цього не знаю- засміялися ми і випили бутилку до кінця.
- Івон, тепер я так буду тебе називати-  ледве встала я.- Івон!?
- Так, невісточко- Івон підскочив і став як у армії хлопець але з координацією уже були проблеми.
- Де червона машина?!- ледве як стояла та говорила я.
- У мене в гаражі- став падати Івон п я схопила його за руку і він обійняв мене за плече.
- Еххх, а чому вона в тебе в гаражі а не а гаражі Мії.
- Ііі а це що машина Мії?- прикрив він рукою рота.
- Ммг- махнула я головою.
- Плеча, прийняв, завтра машина буде стояти у неї.
- От і молодець- Івон здався мені дуже веселим, приємним хлопцем.
- Що тут відбувається?- підійшов до нас Юнги та Чимин.
- Брат! А ми тут просто з невісточкою поговорили, випили.
- Хьон мені здається Івон перепив- сказав Чимин.
- Ти зможеш відвести його додому?- запитав Юнги.
- Так звичайно!- Чимин підійшов і забрав Івона.- Івон ходімо.
- Бувай невісточко- помахав той.
- Бувай- помахала я.
- Ходімо, час їхати додому- підійшов Юнги а я махнула головою та стала іти в сторону парковки.
- Маленька, ти можеш швидше?- злісно сказав Юнги, який  ішов попереду, а я негативно помахала головою.
- Не можу, мені полить голова і ноги через ці підбори- стала нити я а Юнги підійшов до мене схопив на руки та поніс до машини.
Ми швидко приїхали до якогось будинку.
- Де ми?-спитала я дивлячись у вікно.
- Дома- сказав Юнги та вийшов з машини а я за ним.
- Ваууу- я стояла перед розкішним будинком.

- Ходімо- Юнги схопив мене на руки, бо я ледве не впала, та поніс у будинок.
Лише коли ми зайшли у велику та простору вітальню я зрозуміла, що це той будинок де я сьогодні вранці прокинулася.
- Ось твоя кімната- поставив він мене перед дверями- ванна кімната в середині, кухня на першому поверсі зліва, моя кімната, онь ті чорні двері по центру, в кімнату з права тобі заборонено входити, зрозуміла?
- Так- мені стало ще більше цікаво, що за дверями, тієї кімнати, моя кімната була недалеко від кімнати Юнги але та кімната ще ближче.
- Завтра зможеш все розглянути, твої речі уже привезли, тому можеш іти спати.
- Дякую- посміхнулася я та зайшла в кімнату.

Я відразу прийняла водні процедури та переодягнулася в піжаму.

Я вже спиралася як раптом знизу щось розбилося і почувся крик, тому я швидко побігла на звук...

❤️❤️❤️