Пройшов майже місяць, зараз я проживаю в Тегу. По приїзду Сухо допоміг мені знайти житло і облаштуватися. Невдовзі на гроші які я отримувала на роботі в Сеулі я придбала невеличке приміщення і вже облаштувала його у свою маленьку мрію. З допомогою Сухо та Лії я відкрила особисту, маленьку кав'ярню.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Лія і Сухо дуже добре здружилися за цей час і мені навіть здається, що з них вийшла б чудова пара. Після відкриття я повністю поринула в роботу мабуть через те, щоб пошвидше забути його, але вдавалося мені це складно. Оскільки основним нагадуванням був мій уже трішки круглий животик. Хоча я перервала всі зв'язки з цими родинами. Паралельно я не закинула свою роботу на сайті але навчалася вже заочно. Зараз вечір і я седжу в кафе та готуюся до завтрашнього дня як раптом мені зателефонували з невідомого номера. - Алло. - Доброго вечера, це Пак Єнджу? - Так, це я! - Вибачте, що турбую в такий пізній час але я директор «SG Interteymont». - Доброго вечера, я вас уважно слухаю. - Я хотів запитати, чи не могли ви під'їхати до офісу для обговорення певних аспектів ваших матеріалів. - Вибачте, але на даний момент я не проживаю у місці. Чи могли б ми це обговорити в онлайн режимі? - Так звичайно, а можна поцікавитися чому ви змінили місце проживання? - Це складна сімейна ситуація. Ми ще довго говорили, голос директора на диво здався мені знайомим і дуже приємним. Я не розповіла всієї ситуації але ми посміялися з різних життєвих ситуацій. Так після робочого дня ми часто говорили з ним по телефону, обговорюючи мої матеріали, та як покращити справи у моїй кав'ярні. Одного дня був уже вечір я збиралася зачинятися як двері відкрилися і на порозі я побачила Юнги. - Що ти тут робиш?- поглянула я на нього. - Єнджу, навіщо ти мене обманула? Навіщо сказала, що їдеш за кордон а сама втекла у Тегу.- підходив він до мене а я сіла за стіл. - Тому що, я не та дівчина, що тобі потрібна. - А як ти можеш знати хто мені потрібен?!Весь цей час я був поруч з тобою, ти завжди була біля мене, була на моїй стороні, підтримувала мене але в один момент тебе не стало, ти розумієш як себе відчував я і як мені це сприймати. - Юнги, мені дуже соромно- я стала плакати- але я не та Єнджу. Я навіть не з родини Ким. Весь час я дивилася тобі у очі і брехала, видавала себе за іншу дівчину. - Ти думаєш я геть дурний? Я вже через певний час дізнався хто ти, звідки ти і що із себе уявляєш- взяв він мою руку. - Тобто, весь час ти знав хто я і все одно хотів щоб я здавалася дурочкою.- мене розізлило те, що Юнги так вчинив. - Маленька, ну вибач мене але я дійсно... Я тебе....я зрозумів, що тебе.... - Юнги, іди буть ласка, і давай більше ніколи не будемо зустрічатися. - Весь цей місяць я кожного дня шукав тебе, я хвилювався за тебе. - Юнги, зараз це вже немає ніякої різниці, іди!!! Я не хочу тебе бачити!!- крикнула я і старалася стримувати сльози. - Добре- розвернувся той та гримнувши дверями пішов геть. Як тільки він вийшов я відразу сіла на стілець та стала плакати. Як тільки я заспокоїлася та оскільки робочий день підійшов до кінця я стала збиратися додому як в кафе забіг занепокоєний Сухо. - Джу, ти чула новини?! - Ні, мені було не до цього! Юнги приїхав і це все так складно- взялася я за голову. - Юнги був тут?- схопив він мене за плечі. - Так був- скинула я його руки- і що в тебе за реакція така? - Ось дивися- дістав він телефон і показав новини. " Рівно півгодини назад, єдиний спадкоємець сім'ї Мин, потрапив в ДТП. Легкова машина, а точніше машина Мин Юнги потрапила під грузовик який виїхав на червоне світло. За даними правоохоронців водія грузового автомобілю доставлено у відділення поліції та на нього відкрито кримінальну справу за порушення правил дорожнього руху. Потерпілого забрали до Сеульської центральної лікарні на разі його стан не відомий." Після ціх слів моє серце ніби зупинилося, повітря не поступало до організму, а сльози самі побігли струєю з очей. - Джу, з тобою все добре!?- з шокового стану мене вивів голос Сухо. -Ні, топто так, не зовсім!- витерла я сльози і не знала, що робити.- Сухо ти на машині?!- схопилася я за голову. - Так, а що? - Швидко завези мене до Юнги!! - Так звичайно. Я схопила сумочку і ми сівши в машину поїхали в Сеул. За весь час поки ми їхали, погані думки самі лізли мені в голову і не давали заспокоїтися. Як тільки ми приїхали в Сеул вже була пізня ніч а на дорозі був затор через аварію. - Сухо, я побіжу пішки, тут по перевулкам не далеко вже- стала я виходити з машини. - Єнджу але це не безпечно! Ті перевулкам не освітлюються, а ти і так боїшся темрави?- схопив мене за руку Сухо. - Нічого!- я вихватила руку та вийшовши з машини побігла. Мене вперше в житті не лякала темрява і я просто старалася бігти, що є сили аби переконатися, що з Юнги все впорядку. Я швидко добігла до лікарні і відразу на вході побачила Чонгука який плакав на сходах. - Чонгук!!- підбігла я до нього- Що сталося!? Щось з Юнги!? У відповідь той лиш мовчав. - Чонгук не мовчи!!- схопила я його за футболку- Де Юнги!? Що з ним!?- сльози самі капали з мого обличчя.- Де мій Юнги!!? Я в істериці забігла в лікарню та побігла до реєстраціцного стола. - Мин Юнги у якій палаті!?- зі сльозами запитала я у медсестри. - А ви ким йому будете? - Я...я...я його дружина Мин Єнджу! - Він у 43 палаті, надягніть будь ласка хал..- не встигла договорити медсестра як я побігла до палати, біля якої стояли засмучені хлопці. - Де Юнги!?- підійшла я до них. - Єнджу!- підійшов до мене Намджун та взяв за руку- мені дуже шкода!!- після цих слів все навколо не мало значення, в той момент мені не захотілося жити. Я витягла свою руку та малими кроками направилася у палату Юнги не видаючи жодного звуку. Коли я зайшла я побачила Юнги все лице було у синцях та подряпинах а сам він лежав не видаючи жодного звуку та жодного руху. - Вибач, вибач мене- взяла я його руку.- Я не хотіла, щоб так сталося, ти не повинен був мене шукати, не повинен був до мене приїжджати. Це я у всьому вина, я і тільки я.- я вже не плакала, сліз не було, я просто стояла і тримала його руку. - Юнги я давно хотіла сказати тобі, що за весь цей час я рада, що саме ти з'явився у моєму житті гв наповнив його яскравими кольорами. Зараз мабуть не час але я хочу тобі сказати, Юнги я тебе аайййй- різко в цей момент внизу живота закололо з наймовірною силою. - Аайййй, хоть ти не залишай мене!- я впала на підлогу і очах все різко потемніло. Єдине що я почула це....
