Доля чаклунки

Глава 4

– Усе, вона ваша. Давайте мені обіцяне і будемо прощатися. Скоро тут стане надто спекотно для мене, – заметушилась жінка.

Леся нічого не розуміла. Хто ці люди? Вона спробувала просто пройти мимо них, коли чоловіки витягли зброю та націлились на неї. Спершу, вона злякалась та застигла на місці. Потім зібралась, і запустила в них сонним закляттям, яке часто використовувала для батька. Зазвичай, воно діяло моментально. Та не цього разу. Вона миттю зрозуміла з ким має справу. От тоді стало по-справжньому страшно. Орден Мечоносців. На цих людей жодна магія не діє, а їхні кулі пробивають будь-який захист.

– Ти впевнена, що то вона? Якась надто безпомічна та жалюгідна! – глузливо запитав стару один із чоловіків, передчуваючи легку здобич.

– Абсолютно. Прийшла вслід за мандрівником в часі і шукала його. Вона – ваш ключ. Все, як у моєму видінні.

– Тоді тримай, – він передав їй якийсь сувій. – Тут ти знайдеш, що шукала. Повний опис ритуалу позбавлення сил.

Жінка вихопила сувій з його рук та, попри свій уже поважний вік, спритно вискочила із салону, забувши навіть про верхній одяг. Олександра лише ошелешено подивилась їй у слід. Не шарлатанка, значить. Все набагато гірше. Вона зрадниця, бо пішла на співпрацю з їхніми ворогами – людьми, які зроблять все, заради того, щоб знищити магію. Але навіщо їм її смерть?

Вона чула, як зводиться курок на зброї. Зажмурилась, очікуючи неминучого. Пролунав постріл, але дівчина не відчула болю. Почула гуркіт, що заставив сіпнулась від несподіванки. Хтось скрикнув. Наважившись розплющити одне око, вона побачила, що нападники лежать на підлозі, притиснуті тяжкою металевою рамою від дзеркала.

Хоч магія на цих людей не діє зовсім, але на навколишні предмети її вплив все ще беззаперечний. А вже поцілити в противників чимось важким, справа лише одного заклинання телекінезу. Як вона могла настільки розгубитись, щоб не пригадати цього? Чиєсь важке та хрипле дихання позаду відірвало її від самобичування. Добре, що знайшовся хтось, кмітливіший за неї.

Леся розвернулась до свого рятівника, щоб подякувати і з подивом впізнала в ньому чоловіка з фотографії – загадкового чаклуна, якого розшукувала весь сьогоднішній день.

– Ілеса? – зі здивуванням та якимось трепетом запитав він.

– Леся, – виправила його дівчина.