Перше, що вона відчула після пробудження – це страшний головний біль. Нічого дивного після такої концентрації сонного зілля. Біля ліжка на тумбочці стояв стакан води і чаклунка не задумуючись осушила його. Стало трохи легше. Подумки вона подякувала чиїйсь завбачливості. Потім схаменулась і подумала, що добре було б дізнатись чиїй.
Леся піднялася з ліжка та оглянулась. Кімната була незнайомою, але гарно обставленою. Темні меблі контрастно виділялись на білих стінах, а блакитна постіль на ліжку та фіранки на вікнах додавали барвистості та створювали враження, що дівчина в рідній стихії. Тут було затишно, але засохлий букет у вазі на столику говорив про те, що в цій кімнаті не часто живуть.
З одягу на ній була лише тонка нічна сорочка довжиною до п'ят, зате з височенними розрізами по боках. При думці про те, хто міг її переодягнути, вона розчервонілась. Тряхнула головою, щоб прогнати недоречні думки. Не знайшовши своїх речей, накинула халат, що лежав, перекинутий через спинку крісла, та вийшла з кімнати.
Вона ще здалеку почула голоси і йшла на них як на орієнтир. Обережно та повільно спускалась по сходах. Кожен різкий рух все ще віддавався болем у голові. Розмова ставала чіткішою і почуті слова змусили її завмерти на середині сходової клітки.
– Ти вже розповів їй? – говорив хтось знайомим жіночим голосом.
– Ще ні, – відповів Бажан. Його голос Леся впізнала одразу. Цей милозвучний, проте невідомий акцент важко забути. – У нас не було часу поговорити. Та й не знаю я як почати розмову. Раніше думав, що потрапити сюди було хорошою ідеєю, та після вчорашніх подій розумію, що дарма це все придумав. У неї тут власне життя. Я лише завдав зайвого клопоту.
Леся присіла, сховавшись за поручнями, щоб мати змогу роздивитись співрозмовників. Вони сиділи за столом на кухні один навпроти одного, боком до неї. В жінці чаклунка ледве впізнала провидицю Ельвіру, в салоні якої вперше зустріла Бажана. Невже вона знову їх врятувала? Лесі ніяк не вдавалося зрозуміти на чиєму вона боці. Без свого циганського плаття, яскравого макіяжу та тюрбану жінка виглядала набагато солідніше, однак зморшки в куточках очей видавали її життєрадісність.
– Якби вона тебе не покликала, хіба б твоє заклинання спрацювало?
Бажан заперечливо похитав головою:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Доля чаклунки
FantasyКажуть, від долі не втечеш. Та навіщо тікати, коли в твоєму житті абсолютно нічого не відбувається? Втомившись чекати, Олександра вирішила сама прикликати свою долю. Тільки от вона не знала, що разом з могутнім чаклуном, якого притягнуло цим заклина...
