Доля чаклунки

Глава 8

Її привезли до резиденції верховного чаклуна. Надворі було вже темно. Почав падати лапатий сніг, що танув як тільки торкався землі. Під'їзну дорогу освітлювало м'яке світло ліхтарів, що зовсім не допомагало роздивитись хоч щось навколо. Чаклунку повели до входу. Рубінові очі кам'яних грифонів, що стерегли оселю, пильно стежили за кожним її рухом. Масивні двері, оздоблені ковкою, зі скрипом відчинилися, пропускаючи людей в середину.

Вони зайшли в кабінет, освітлений двома великими прозорими кулями, в яких танцювали розряди блискавиць. Вони відбивались на блискучій чорній мармуровій підлозі, залишали блакитні відблиски на темних дерев'яних панелях стін та масивному столі посередині кімнати. За столом, в оббитому шкірою кріслі, сидів чоловік, обличчя якого знав кожний чаклун, адже саме від нього залежало їхнє майбутнє.

Верховного чаклуна обирали лише раз і займав він цю посаду до кінця життя. Така впливова людина повинна була довести, що гідна вести за собою інших. Коли чинний верховний помирає, влаштовуються справжні змагання між претендентами. Виграти може лише найсильніший та найкмітливіший. Перемога завжди дістається дорогою ціною, зате до кінця життя його судженням довірятимуть беззаперечно.

Останні змагання проходили років десять тому. Їх виграв тоді ще молодий, проте перспективний бойовий чаклун, який вразив всіх своїми лідерськими здібностями. Здавалось, він подолав своїх конкурентів, не прикладаючи жодних зусиль. Та це десятиріччя залишило свій слід. На скронях чоловіка починала пробиватись сивина, а чоло прорізали зморшки. Коли Леся бачила його так близько востаннє при складанні екзаменів в університет, Верховний здавався їй набагато молодшим.

– Залиште нас! – владно звернувся він до людей, що супроводжували чаклунку.

Без заперечень четверо осіб розвернулись та покинули кімнату, залишаючи Лесю з Верховним на самоті. Дівчина нервово переступила з ноги на ногу, не наважуючись заговорити першою.

– Підійди ближче, Олександро з роду Тірії. Дозволь мені пояснити що ти тут робиш.

– Я уважно слухаю.

– Мої люди спіймали винного у масовому викрадені енергії. Він заарештований та сидить в казематі. Та багато хто бачив вас разом. Більш того, ти врятувала його. Як так сталось, що чаклунка давнього та шанованого роду ступила на такий невірний шлях? Чому стала допомагати тому, хто порушує наші закони?