Залишусь до завтра | Найкраща помилка 2

Глава 3

Єва

-Доброго дня, як доїхали?-з милою посмішкою, стоючи по серед вітальні маєтку Веги запитала я.
-Довго але воно того варте, аа ти мабуть Єва?-запитала середнього зросту жінка із довгим заплетиним у косу волоссям і декількома сивими волосками та добрими карими очима жінка.
-Так, Єва Харріс.
-Я мама Віктора, місіс Вега або просто Тейлор. Багато чула про тебе...-вона мило посміхнулася.
-А я про вас, дуже приємно познайомитися-протянувши руку промовила у відповідь.
-Навзаєм, мабуть тільки погане, що ці двоє-вона перевела докірливий погляд на своїх дітей, яких наче до цього там не було -можуть хорошого сказати про свою маму, та взагалі сумніваюся що вони вміють говорити хороше-з сарказмом додала вона. Марк закотив очі, Софія ніяк не відреагувала на провокацію, а я лише впіймала себе на думці, що не така вона вже й рокова жінка яку мені всі змальовують.

Проснулася я від того, що мій телефон просто розривався. Так сон.... а що ж ще. Тепер мені його мама навіть ночами спокою не дає.
-Алло Доброго ранку, Марк.
-Вибач, вчора заговорилися а потім було пізно дзвонити...
-Нічого, я рано заснула. Як мама?
-Чудово, вона не прилетіла.
-Ого, чому так?-ці слова наче до кінця вивели мене з сну.
-Перенесли рейс, буде сьогодні вечером. Єва...пробач мене, я вів себе як ідіот. Потрібно було відразу все розказати, мені так не вистачало твоєї підтримки...
-Вибачення прийнято...Віктор-Марк Вега, а чи не вибачаєтеся ви щоб заманити мене на вечерю до вас???
-Ммм...Ну не заманити а вічливо попросити скласти таку честь своїм візитом...-я чула що він усміхнувся говорячи ці слова.
-Я подивлюся свій графік, можливо виділю хвилинку...-протягнула сміючись.
-Не заставляй тебе викрадати...-пробормотів хлопець.
-Тобі не вперше, Марк-перекривляючи його додала.
-В 4 заїду по тебе?
-Добре, але давай в кафе біля універу. Ще туди забіжу на хвилинку. Після канікул потрібно поновитися буде...
-Окей,16:00, кафе біля універу. Кохаю.-його ніжний голос, я наче відчула дотик його губ з цими словами. Як завжди не багато слівний, жорсткий і... закоханий.
-І я-відповіла та поклала слухавку. Я не вперше говорю йому ці слова, але кожного разу відчуваю одне і теж...наче соромно перед ним за ці почуття.

Враховуючи те що ввечері потрібно зустрітися із мамою Веги, я потратила немало часу на ранкові збори. Хотілося виглядати доглянуто та стильно проте не надто нарядно.
Вирішивши справи в універі зайшла в кафе годинник показував 15:15.
Зайняла найзручніше і улюблене місце в кафе та з головою поринула в спогади. Скільки всього змінилося за цей семестр, хто б міг подумати що втеча з рідного дому настільки змінить моє життя.
За цими роздумами я не почула, як ззаді хтось підійшов та поклав руку на моє плече.
-Оой і ти тут..- наче спантеличено запитала я.
-Так, заїхала в універ домовлялася за майбутню практику і вирішила випити кави-відставляючи стілець поруч сідала Агата.
-Я не запрошувала тебе сідати-з сарказмом промовила я.
-Ну, а я і не запитувала-в такому ж тоні прозвучала відповідь.
Вона все ще напружувала мене, проте вже не так як колись. Марк поговорив з нею і дав ясно зрозуміти щоб взагалі не проявляла уваги до нього. Виключно дружба. Проте це не змінило того факту що вона як була стервом так і залишилася.
-Ти знайома з місіс Вега?-поцікавилася я.
-Вона приїде?
-Агата, питанням на питання не відповідають.
-Це тебе Вега навчив так говорити?-ухмильнулася блондинка-Так, знайома. Думаю ти їй не сподобаєшся.
-Ммм ну головне щоб я подобалася Марку.
-Тут теж є свій нюанс. Він весь незалежний та сильний морально. Проте мама має хороший вплив на нього. Тому в кінці кінців він все ж поступається і слухає її.
-Тобто якщо вона скаже що я йому не пара, то він побіжить як собачка до тієї на кого Тейлор вкаже пальцем?
-Хахах споідваюся ні, що такого не буде. Вона не раз вказувала на мене проте як бачиш ми досі не разом.
-Ти їй подобалася в ролі майбутньої невістки?
-Так Єва, більшість мамочок багатих синочків мріють про таку невістку, як я- на ці слова я закотила очі, а вона щиро розсміялася. Раніше таке бувало не часто але за останній час ми навіть почали товаришувати, якщо це можна так назвати. Агата продовжила -  Будь собою - милою, вихованою та привітною але ніколи не забувай хто ти і яке твоє місце в житті Марка. Вона складна людина але не монстр, але не прогинайся під неї бо в кінці вона все ж тебе проковтне.

Слова Агати мене здивували, вана наче щось знала і співчувала мені. По тілу пройшов неприємний  морозець, передчуття було жахливе. Я хотіла більше розпитати що до чого, та що вона мала на увазі проте дівчина поспішала до дому, переодягтися. Її теж запросили на вечерю в дім Веги,  але на відмінно від мене Агату, просила місіс Вега особисто.

За моєю спиною появився силует, я подумала, що це вже Марк але для нього було зарано. Обернувшись побачила молодого парубка, що був або барменом або офіціантом. Темно шоколадне волосся, чорні очі, та малинові губи, раніше його тут не було, коли він усміхнувся на щоках з'явилися ямочки а посмішка була дуже схожа на ухмилку в цю ж секунду я зрозуміла як нагло його розглядала.
- Приніс ваш гарячий шоколад, ви довго не забирали з стійки, він мабуть вистиг- з винуватими очима та ігривою посмішкою сказав хлопець.
-Ой заговорилися з подругою і забула за напій - по дурному усміхнулася я і забрала чашку. - Ви тут новенький? Раніше вас не бачила хоча часту заходила - продовжила розмову.
-Тааак, близько тижденя працюю, якщо точніше з Різдва. Доречі можна на ти враховуючи те, що тепер будемо часто зустрічатися? Я Лукас.
-Можна, мене звати Єва, дуже приємно, я часто сюди заходжу тому будем  бачитися майже щодня, ти вступив в університет?-Поцікавилась я, хоча він виглядав надто дорослим для першокурсника.
-Ні, я застрарий для першокурсника, з нового року приїхав на практику до вашого універу з Європи. Раніше тут жив з батьками, а тепер підвернулася можливість повернутися хоч на деякий час. Ти я так розумію теж не місцева?
- Так, ми з братом переїхали сюди з іншого містечка для вступу в універ - не буду ж розповідати першому зустрічному історію свого життя- Почекай якщо на практику тоді для чого кафе?
-Власниця кафе кузина моєї мами, вона просила щоб я допомагав. Думаю старенька хвилюється, що самому вдома мені буде нудно тому попросила про допомогу. Але й справді, тут я завів чимало нових знайомств, одне з них тепер  і ти Єва.

Я задумалася роблячи ковток шоколаду, що й справді він приїхав один і знайти швидко нових друзів буде не легко, а це чудова можливість. Через вікно побачила знайомий автомобіль Марка.
-Мені потрібно бігти, приємно було познайомитися, дозустрічі!
-Вибач якщо я створив дискомфорт чи нав'язувався-хлопець глянув, що я не допила свій напій.
-О ні - накидаючи пальто відповіла я - мене вже  чекають.
Лукас прослідкував за мої погядом на чорний автомубіль Веги, було прмітно що в думках він вже його оцінив.
-Не погане авто, мені теж було приємно познайомитися, чекаю зустрічі- він мило усміхнувся, а я вибігаючи помахала рукою.
Сідаючи в машину промайнула думка "не погане?" та воно ж дорогуще та шикарне, мм не простий ти хлопець Лукас, якщо такі автомобілі тобі здаються не поганими.