Залишусь до завтра | Найкраща помилка 2

Глава 1

Канада

Гірськолижний курорт «Лейк Луїс»
Єва

-Чудовий ранок після Нового року, відчувається по іншому. Враження ніби починається нове життя, наче тобі дається новий шанс на те що ти відкладав на наступний день чи до понеділка-підкурюючи сигарету та виходячи на балкон сказав чорноволосий хлопець.
-Марк, ти знову куриш? Тебе щось турбує?-запитала я, тільки відкриваючи очі після чудової ночі та веселої вечірки що віддалася зараз легким похміллям.
-Єва, я трішки перебрав з шампанським, а коли курю то стає скажімо «краще»-він відчинив двері та вийшов на балкон котеджу, який  ми зняли всією компанією для святкування.
-Думаю це не шампанське а віскі яке згодом ти запивав пивом-вдогонку сміючись прокричала я, а хлопець лише кинув на мене незадоволений погляд.

Він вийшов на балкон зробив глибокий вдох на декілька секунд завмер а потім випустив густу хмару диму. Сперся на поручень та схилив голову, було помітно що його щось турбує.

Напередодні
Новорічна ніч
Марк

Святкування проходило великою компанією, ніколи не думав, що знову зустріну Новий Рік у компанії Лео Янга або із своєю надокучливою сестрою яка з Різдва ніяк не може поїхати назад в Європу.
Проте я бачив що Ділану та іншим хлопцям до вподоби така компанія, та й справді так було набагато веселіше та для мене це не так важливо...
Найважливіше, що зараз я стою та дивлюся як незграбно Єва ріже тортик до шампанського.
З хвилини на хвилину пролунають удари курантів. Перший Новий Рік який я зустрічаю щасливим...

-Чотири....Три...Два...Один...З Новим Роком!-майже що хором прокричали всі хто знаходився у вітальні.
-Дякую тобі, що робиш мене щасливішою-майже шепотом промовила Єва мені на вухо.
Раніше мені не раз говорили такі слова але вперше я радий це чути, вперше це щиро.
-Тобі дякую, кохаю...-промовив я і ніжно поцілував її в губи.
І здавалася, що може зіпсувати цей чудовий момент? Проте щастя тривало недовго, в кармані джинсів завібрував телефон, що мене не аби як здивувало.

На екрані висвітлилося не дуже бажанне «Мама».

-Я на хвилину...-поцілувавши Єву в лоб направився до виходу на терасу.

-Алло слухаю...
-З Новим Роком,синку!
-Дякую, тебе також...
-Де святкуєш?
-В Канаді з друзями.
-Чула, що Софія також з вами?Я рада що ви стали близькі...
-Так, я теж. Ти щось хотіла?
-А хіба мама не може подзвонити просто? Або ж привітати сина з Новим Роком?
-Просто?Ти телефонуєш хіба по святах...-з ноткою дорікання сказав я.
-Віктор, я не хочу сваритися. Коли повернешся?
-Через день.
-Чудово, 2 січня я теж прилітаю в Чикаго.
-Зупинишся в готелі?
-Ні. У нас в будинку.
-Цей будинок не наш, а мій! І взагалі про таке необхідно попереджати  завчасно...
-Синку, невже ненайдеться місця для рідної мами???Ще й до всього я везу тобі сюрприз.
-Ненавиджу сюрпризи...Що це?
-Не скажу, єдине попереджу...готуй ще одну гостьову кімнату.
-Що?
-Гарного вечора!Передавай вітання Софії.
-Ма...

Договорити я не встиг вона просто кинула слухавку, це в її стилі. Головне що сказала те що хотіла а думка чужих її рідко цікавили. Ще одну кімнату...передчуваю що сюрприз мені не сподабється. Що задумала ця жінка...Надіюся не привезе батька. Двох їх одночасно ми з Софі не витримаємо.

Декілька разів глибоко вдихнувши і видихнувши я настроївся йти назад. Не буду покищо говорити Софії та Єві, не хочеться псувати вечірку та настрій...

Як вам такий формат історії?
Подобається коли розповідь іде не від одного героя а від декількох?