Залишусь до завтра | Найкраща помилка 2

Глава 18

На наступний день я все ж розуміла, що Тейлор дотрималася свого слова. Біля дверей в палату стояв охоронець ,який не пропускав мене Кріса та Лео, останній набрав чиїсь номер:
-Ця сука поставила сюди амбала, виріш це питання.
Він говорив з Діланом, хлопці через дядечку Марка та його батька змогли вплинути на охорону яка впустила нас за годину очікувань. Вони вже були на місці коли амбал все ж вирішив нас впустити.
Софі сіла збоку на ліжко, а я на землю прямо біля його руки, Агата присіла поруч, поклавши руку мені на плече, хлопці стояли позаду ніби не наважувалися підійти.
-Не думав що колись побачу тебе таким...-ледь чутно прошепотів Ділан, його очі були наповненні болем, було враження що він стримується з останніх сил щоб не заплакати.
-Недоумок хотів киданути нас, Вега ти так просто від нас не спекаєшся-сказав Мей.
-Особливо коли потиснув мені руку і сказав що тепер я можу називати тебе другом, я ще не використав це в своїх цілях-додав Лео і всі усміхнулися.
В палату зайшла медсестра з невеличкою посудиною в якій була вода і рушники.
-Доброо дня, ого напевно молодик є хорошою людиною раз у нього стільки друзів-сказала жінка років 50.
-Оо ні, він ще той засранець але ми його всі любимо- з сарказмом відповів Раян.
-Говоріть з ним так наче він у свідомості це поможе швидше прийти до тями, він буде прокидатися і знову засинати, це нормально, у сні його організм відновлюється, він дуже сильний.
-Він просто ще той пес, на якому швидко заживають всі рани-відповів Ділан і хлопці усміхнулися.
-Можливо ви леді скажите щось, а то хлопці ведуть себе як діти-вона з посмішкою підійшла до нас а посудину залишили на тумбі біля ліжка.
-Він би швидко поставив на місце цих недоумків, вони боялися слово сказати без його дозволу-докірливо глянувши в сторону хлопців сказала Агата, жінка розсміялася.
-Мені потрібно протерти його обличчя та руки водою, зачекаєте на коридорі?
-Можна це зробимо ми?-запитала я, як тільки но жінка закінчила, вона кивнула в знак згоди, ми з Софі взяли по одному рушнику і протерли спочатку руки, потім обличчя, плечі, груди. Вони були всіяні синцями і щоразу, як я проводила там білосніжним рушником на ньому залишалися сліди крові, це було боляче, настільки, що душу вивертало назовні.
Так пройшов день, другий,третій, Софі інколи їздила додому до Мея, він в свою чергу багато часу проводив з Лео, ці хлопці точно щось задумали але ми не знали що. Раян і далі слідкував за Тейлор, а Крістіан і Мія чергувалися з Діланом та без перестанку слідкуваали за мною. За три дні я була вдома всього раз, якраз в той час коли в клініку приїжала матір Марка, я не хотіла її бачити, тому вирішали поїхати додому і привести себе впорядок. Я ночувала в лікарні, на кріслі, сидячи на землі біля його руки, деколи поруч з ним на ліжко, постійно говорила, згадувала смішні моменти, як ми відпочивали, як він мене викрадав, як цілував і коли проводили ночі разом. Так пройшов тиждень, він вже приходив до тями на якісь лічені хвилини, проте не говорив нічого, вловлював мій погляд, дивився на того хто був присутній і знову засинав.
На 8 день я все ж зустрілася з Тейлор але на щастя в палаті були і всі інші.
-Що із слів не підходь до мого сина тобі було не зрозумілим?-сказала вона зайшовши в кімнату.
-Тейлор, я думаю це не місце, щоб виясняти відносини-відповів їй Ділан.
-А ти не думай, це не твоя сильна сторона ти забув?-вона виплюнула цей яд прямо йому в лице, натякаючи на його проблеми в минулому.
-Для чого ти прийшла? Ти остання людина яку би він хотів бачити коли прокинеться-випалила Агата і всі здивовано глянули на неї. -Хоча ні твій пікінес остання, ти мабуть боришся з нею за цю позицію.
-Як ти мене назвала ?-пропіщала Меліса поки Тейлор приходила до тями від цих слів.
-Послухай сюди-підвищила тон жінка.
-Я не буду тебе слухати! Ти мені ніхто і нічого не зробиш, бо чарівна паличка твого чоловіка загнеться як тільки-но він наведе її в мою строну-Перебила її Агата, Тейлор знову почала кричати, Меліса щось нерозбірливо піщала, а хлопці залилися сміхом. Проте всю цю ситуацію перебив спокійний тихий голос.
-Що за шум?-ледь відкривши очі через силу сказав Марк.
-О Боже - прикривши рот рукою від здивування промовила Софі.
Я зжала сильніше його руку і усміхнулася хоча мені хотілося просто підпригнути від щастя але сил не було навіть встати з підлоги. Був шок що окутав моє тіло.
-Невже, воскресіння Ісуса-з сарказмом протягнув  Мей.
-Відпочив?-з тієюж інтонацією додав Ділан. А я ледь чутно  прошепотіла:
-Я так сумувала...
Темні очі хлопця хаотично пробіглися по кімнаті і зупинилися на мені.
-Ти хто?-з мене він перевів погляд на Крістіана, Лео, маму і Мелісу і додав -Що ви всі тут робите?