Залишусь до завтра | Найкраща помилка 2

Глава 8

Не люблю розказувати про себе. Наче особистість, маю хоббі, історію з життя але коли просять розказати про себе то всі слова вилітають з голови.
-Я... я не знаю-забарилася з відповіддю.
-Давай тоді я, ім'я моє ти знаєш, вчуся я на психолога, хоббі це література та спорт. Довший час жив в Європі, з батьком, мама загинула коли ще був малим.
-Ого, досить щиро-навіть трішки здивувалася я.
-Єва, мені немає чого приховувати. Життя навчило одного, якщо тобі, як співрозмовнику не цікаво ти це забудеш, якщо цікаво то використаєш проти мене, а навіть коли не скажу, зацікавлений всерівно це дізнається. Ось так.
-Інших варіантів немає?Наприклад, я це не буду використовувати проти тебе, а цікавлюся, як друг?
-Такого я не зустрічав,тому немає-він опустив погляд в стіл.
-Тоді чому ти це розказуєш?
-Щоб відволікти тебе, я бачу, що зараз тобі важко, а розмовами повертаю в реальний світ, ну а завтра ти це забудеш. Чи ти шпигунка і використаєш це проти мене?
Я щиро усміхнулася.
-Так можеш називати мене Агент007.
-Я так і думав-він розміявся, сміх Лукаса був дуже заразний ми проговорили ні про що близько години. І знову тема повернулася до мене.

-Тобто якщо я тобі щось розкажу про себе ти або це забудеш або використаєш проти мене?-звузивши очі але з посмішкою запитала я.
-Ти як думаєш?-він звузив очі навпроти моїх але все ж усміхався. В цю хвилину по тілу пробігли мурашки він так схожий на Марка, впевнений в собі, не боїться сказати лишнього, ненадокучливий але в той час такий інший ...приязний, милий, добрий.
Я помітила як його скули напружилися, а карі очі потемніли, за цю хвилину мовчання.
-Єва, ти так і не сказала ні слова про себе. Можна одне питання?
-Так, задавай. Я просто не вмію розказувати хіба відповідати.
-Хто сьогодні тебе забирав на авто з кафе?Це твій хлопець?
- Я хотіла вірити, що так, проте зараз не впевнена...Я не знаю цю людину так добре якби хотілося- я відвела погляд, а в його очах пробіг ледь вловимий  сум.
-Єва, в цьому і суть відносин. Ти зустрічаєшся з іншою людиною, ти маєш пізнати її, розгадати, зрозуміти, а тоді прийняти і покохати.
-Ти правий, просто Марк дуже складний щоб пройти ці всі кроки...-з сумом на видиху сказала я.
-Марк? Вега?-здивовано поцікавився він.
-Так...ви знайомі?
-Ну дивне питання, його тут знають всі і відносно так знаю, зустрічалися в школі і в універі, не дуже приємний тіп. В мене будуть проблеми якщо він дізнається, що я з тобою провів вечір- з посмішкою промовив він, було видно, що хлопець перебільшує.
-Можливо, але ж нічого не було...тому не думаю.

Допивши ще по чашці чаю та шоколаду хлопець запропонував мене підвезти.
Ми вийшли на парковку де стояв автомобіль червоного коляру. Тепер я розумію чому він не здивувався машині Веги.
-Красива? Це Lamborghini Sian в червоному колярі, моя мрія і перша дороговартісна покупка.
-Ого ти ким працюєш? Мільйонером?-здивовано протягнула я, а хлопець навіть трішки почервонів.
-Ні, Єва. Я жив в Європі у мого батька бізнеса, я займаюся його легальною стороною, там і зміг заробити на авто і не тільки. Зачекай я відкрию тобі двері, а ти головне пристібайся прокатаємося з вітерцем.

По дорозі ми трішки розмовляли, пізніше попрощалися хлопець провів поглядом з авто до самих дверей, а тоді поїхав. Він розумів, що якщо піде зі мною щоб провести то це викличе питання в моїх рідних і в даному випадку видався мені розуміючим і ненав'язливим.
В будинко було тихо, всі спали. Маркові я забула відповісти, а зараз це буде недоречним. Тому тільки но голова торкнулася подушки я провалилася в сон.

Як вам новий персонаж Лукас?❤️