Залишусь до завтра | Найкраща помилка 2

Глава 12

Не задумуючись я набрала номер Мея, він за секунду підняв слухавку.
-Алло так Єва? Я не хотів тебе турбувати...-я перебила його.
-Він полетів в Угорщину.
-Що? Ти жартуєш?Де ти є? Я зараз приїду поговоримо.
-Кафе біля університету.
-10хв я буду.

Я підняла очі на Лукаса, якого перебила по серед розповіді.
-Пробач, це друг Марка, він зараз приїде по мене, нам треба поговрити.
-Приїде сюди? Буде погано, якщо він нас разом побаче.
-Ні, Мей спокійний і виважений він не подумає нічого лишнього.
-Мей?
-Так, він приїхав з Кореї сюди на навчання.Ти його не зустрічав?
-Ааа чув від першокурсниць таку інформацію але особисто не бачив.
-Першокурсниці? Ти чимало інформації чуєш від них.
-Таак надійне джерело, хех вони часто розмовляють на все кафе, іноді й до мене чіпляються з дурними плітками. Хто, коли, куди, я як радіо знаю, що відбувається у місті.
-Дивно що не знав Мея.
-Таак, кажу ж чув, що він приїхав сюди «на навчання» - останні слова він протягнув з сарказмом.
-Що? Чому така інтонація, що за сарказм?
-Нічого суттєвого.
-Луукасс, сказав «А» говори вже «Б»-жартома штовхнула його в плече рукою. Він трішки почервонів від такого жесту.
-Ну, в США є різні міста Вашингтон місто дипломатів, Лос-Анджелес - кіноакторів і нових зірок, Нью-Йорк - еліти...а Толідо.
-А Толідо?- з захопленням запитала я
-Ти серйозно не помітила?
-Не помітила чого?-хлопець глянув на мене, як на дитину з милою усмішкою.
-Єва з кого в основному складається твоє коло спілкування?
-Ммм ну я бачу, що в Толідо чимало багатіїв, підростаюча «еліта нації», «золота молодь», тут осідають банкіри і клерки, відомі юристи, місто не далеко від Чикаго і не таке шумне тому мабуть зручно. Це щось як Беверлі хілз в 90-х. Тут хороший універ в який досить складно поступити. Ти про це?
-Не зовсім.
-Лукас, не говори загадками до чого ти ведеш?
-Толідо це свого роду,як Сицилія в Італії.
Я здивувалася, що аж привідкрилв рот. Дійсно стільки «поганців» в одному місці це дивно.
-Ідеальне розташування, непримітне містечко,спокійне. Чому не зробити тут універ для нащадків «мафії» , «еліт суспільства» і не збиратися тут самим. Тут болото Єва, яке глибоко затягує, а потім не відпускає. Сюди ніхто не приїхджає просто так-він усміхнувся наче розказував не про мафію, а дитячу казку.
Я хотіла продовжити розмову і задати ще декілька питань але в дверях кафе побачила Мея, який виглядав здивованим.

Він підійшов до столика, Лукас встав і пожав йому руку. Надиво він був вищим від Мея хоча той мав не менше 180 зросту а то і більше.
-Лукас, я підпрацьовую тут, знайомий Єви.
-Мей, цікаво. Я друг Єви.
І повисла не зручна пауза.
-То що ?-сказала я звертаючись до Мея.
-Збирайся ми їдемо до Ділана, якщо ти не проти.
Я взяла речі попрощалася з Лукасом, який зовсім не образився, що я покинула його компанію, хлопець був дуже розуміючим, після сіла в авто азіата.