EDC. Код залежностей (18+)

Глава 1

Юність...Гаряча кров.
..Прискорене серцебиття... Залежність...

Залежність,напевно, одна з найважчих речей в житті людей. Ти готовий зрадити свою душу,тіло,себе заради чогось. Чи когось. Твої принципи уже не твої,якщо ти у владі іншої людини. Твої цінності уже не твої,якщо ти залежний від відчуття азарту. Твої думки уже не твої,а думки інших людей,якщо тебе цікавить тільки слава.
І все ж люди залежні. Від простих побутових речей до речей,що надають життю нових фарб. А в тебе є залежність?

Емма завжди була тою,кого можна було поставити за приклад. Відмінниця,красуня,з відмінним відчуттям смаку. Вона заглушила свої почуття,думки таким важким тягарем,який навис наче скеля над нею-"треба".

Дейзі ж змогла знайти розраду в малюванні. Картини були її сенсом життя. Принаймні,на даний момент. Час від часу,вона грала на старому піаніно в центрі вітальні,бажаючи віддати всю себе клавішам чи струнам гітари.

Клара-нічим не примітна учениця. Сіра тінь в кольоровому житті школи. Приховує проблеми своєї сім'ї для того,щоб не почути слова співчуття чи підтримки від людей,яким на це все одно. Вони скажуть це тільки тому,що так треба. Але їх далеко не хвилюють твої проблеми. Лише власні. Тож вона не любила довіряти комусь. Про те,якщо Клара і віддавалася комусь,то на повну. Ви в цьому ще переконаєтесь. Емма дружила з Дейзі ще з початкової школи. Одного разу їм задали проєкт разом з Кларою. Вони весело провели час за роботою і зрозуміли,що в них є багато спільного.

Повернемося до того самого дня з якого все почалося.

Похмурий осінній день. На дворі кружляв вітер,а вгорі збиралася величезна купа сірих хмар.

-Сьогодні буде дощити.-сказала Емма збираючись до школи.

Вона ніколи не була самотня дорогою,адже Дейзі живе зовсім поряд. Повертаючи,одразу за рогом,біля маленького кафе їх щоразу чекала Клара.

-Я знайшла нову чудову композицію,ви не проти послухати?

-Ні,Дейзі,звісно,ні.

Дейзі ввімкнула першу,не давно додану до свого плейлиста пісню.

-Ну як вам?

-Чудово,можеш сказати назву?

Клара була меломаном також. Вона не вміла грати на жодному музичному інструменті,про що дуже шкодувала. Проте,в її телефоні завжди було не менше 500 пісень,які звеселяли її душу у пасмурні життєві дні. Ні,все ж таки вона комусь і довіряла-це музиці.