EDC. Код залежностей (18+)

Глава 2: Райвен Хілл

Райвен Хілл. Хлопець-мрія. З заможної сім'ї,красивий,спортивний. З хобі-басктеболл. Обожнює бути в центрі уваги і завжди бути на першому місці. Як ви вже зрозуміли,типічний американ бой. Мрія для дівчат всієї старшої школи (і навіть середньої). Він був знатним холостяком,розбивши серця тим,з ким навіть не зустрічався. Вистачало одного його погляду,щоб в серце міг точно влучити Купідон.

Ноттінгем-його рідний дім. Вони познайомилися,коли Дейзі була в гостях в своєї тітки. Два місяці проминули ніби в казці,а потім...А потім настав час прокидатися. Прокидатися на порозі страшного кошмару кожної дівчини-прилюдне осоромлення. Повернувшись додому,після солодких поцілунків Райвена,милих подарунків вона застала оприлюднення відвертої розмови її колишнього бойфренда з другом. "О,вона прекрасно підходить на роль дівчинки з якою можна розважитися. Але тільки певний час. Згодом вона починає набридати своїми думками про "чисте неземне кохання". Чувак,Дейзі навіть на подушці не навчилася цілуватися, ахах."

Першого з тижня старша школа залюбки обговорювала проведені канікули Дейзі в Ноттінгемі. На що вона надіялася? Вона справді думала,що хлопець за яким бігають десятки вибере її. Не за вроду,за простоту. Дівчина вірила,що люблять красу душі,а не зовнішність. Важливо як ти почуєшся з ним,а не як цілуєшся. Чорт,як же вона вірила тим голубим очам...

Тепер він знову стояв поруч,надто близько до її серця. З тих часів минуло півтора роки. Всі,звісно,що забули ще на наступний тиждень,адже вечірки і серйозніші,набагато пікантніші новини цікавіші,ніж просто дурниця про віру маленької дівчинки в безкінечне кохання з хлопчиком-багатієм. Але Дейзі не забула. Цей гострий,трохи насміхливий,погляд знову пробігав по людях. Райвен оглядав клас,одразу ж ділячи його на "білих і чорних". З ким варто спілкуватися,а з ким ні. Хто дочка місцевого магната,а хто сіра миша,живуча в бібліотеці.
Йому подобалося бути королем. Подобалося бачити захоплений погляд в очах дівчат. Якого кольору будуть ті наступні очі,які повірять йому? Які знайдуть в ньому свого імператора,але так і знайдуть пристанку. В його голубих як темне озеро очах немає місця ні для кого. Даремно надіятись.

-Представся,будь ласка.

-Оу,ну,всім хай,мене звати Райвен і я новенький в Ньюкаслі. Переїхав з Ноттінгему кілька днів назад. Тож..будемо знайомі.- в кожному його слові відчувалася впевненість,якій можна було позаздрити. Місцями ця впевненість навіть навіювала страх.

І ось,цей момент настав. Він зустрівся очима з Дейзі. В перші ж секунди вона хотіла відвернутися,але потім твердо вирішила,що витримає цей колючий холодний погляд. Стоп,чи...не холодний? На мить,їй навіть здалося,що в його очах,вона знову побачила ту саму іскру.."Ні, Дейзі,одумайся,цю іскру надумала ти собі сама". Думки одразу ж підтвердилися коли після кількох секунд кутики губ Райвена лукаво потягнулись вверх. Він не змінився. І ніколи не зміниться.