До школи дівчата все ж прийшли окремо. Вперше за довгий час. Дейзі прийшла останньою, практично спізнившись на урок. Перед самим приходом вчителя забігла в клас. Побачивши Емму,дівчина оцепеніла і на кілька секунд залишилися стояти у дверях,не впевнено переребираючи пальцями свою клітчасту спідницю. Далі все ж з-під лоба глянула на Вотсон і поспішила сісти на своє місце. Клара провела Дейзі засмученним поглядом,але без почуття провини. У відповідь ж дівчина навіть не наважилася глянути.
Пройшов урок сумбурно. Хтось з невеликою цікавістю слухав вчителя,як Емма. А хтось думав про своє,як Дейзі і Клара. Райвена в першій половині дня не було,що вже встигло стривожити юну Вотсон.
"Невже не прийде?"
Галас,що лунав по всьому коридору перебив думки. Приятельки досі не розмовляли,тільки мовчки переглядались. Трьом було,що сказати. Троє мовчали.
Це було досить не звично,вони вперше проводили шкільний день на самоті. Кожна хвилина віддавала гнітюче его,що розносилося по всьому тілу: тривожило і турбувало. За годинами навчання ніхто і не помітив як до кінця дня підійшов робочий день. Учні ліниво закривали свої книги,ховаючи у портфелі і невеликими групами сунули до виходу з школи.
Клара наважилася підійти до Дейзі. Акуратно взяла її руку.
-Хей,ми можемо поговорити? Я хотіла б пояснити ситуацію.
Дейз підняла свої червоне, набрякле від вчорашніх сліз,обличчя. Погляд пустувато блукав по співрозмовниці. Клара продовжила.
-Я не хочу виправдовуватися. Я розкажу все,а ти вирішиш,як далі тобі з цим бути. Згодна?
Дівчина на секунду задумалась. А потім в'яло кивнула у відповідь. Подруги ринулись до дверей. Остання затрималась, повернувшись до Емми.
-Все гаразд,йдіть.
І проводила їх щирою, короткою посмішкою.
В середині ж бушував вир емоцій.
"Стів, чортовий пес,не зміг навіть стримати своєї обіцянки".
На плечі лягли тонкі лямки рюкзака. Уже спустаючись сходинками на дворі,в тіні ближнього дерева,вона помітила дві знайомі фігури. Впізнала в них того самого чортового пса і на диво того,кого він обіцяв привести.
Блондинка зупинилась,оглянулась. Стів щось шепнув практично в саме вухо Райвену. Той одразу ж підняв голову,глянувши на Емму. Вперше його спокійні впевнені і злегка нахабні голубі очі зіткнулись з її такими ж.. От тільки в них виднілася тривога.
ВИ ЧИТАЄТЕ
EDC. Код залежностей (18+)
Tiểu Thuyết ChungПочуття залежності перестає бути солодким,коли на язиці з'являється присмак крові. У будинках кожного живе свій монстр минулого,який терзає душу вже багато років. Їхнє головне завдання -вибратися з виру життя чи відчути прохолодний запах смерті.
