Вона не могла дати відповідь на запитання. Робила це завдяки Дейзі, хотіла просто поділитися з ним чи заслужити його довіру. Але точно знала,чим для неї це може закінчитись. З таким як він грати небезпечно для тебе ж.
-Готова?-низький чоловік голос припинив потік думок.
-Я не боюся.
-Молодець. Починай,мені скоро потрібно буде йти.
-Я не маю для тебе особливої історії.-промовила дівчина-Все моє життя складається з суцільних "треба". Я виконую чужі забаганки,видаючи їх за свої. І так,ти був правий. Це батьки виховали мене такою. Лялькою в їхніх руках.
Слова давалися важче.
-Мені хочеться зняти ці невидимі кайдани і відчути смак свободи. Я мрію зробити те,що я хочу.
-І чого ж ти хочеш?
Емма вперше ділилася таким. В очах блистіли сльози. Всі знали,що успіхи в навчанні це прихоті її близьких,але ніхто не насмілився запитати. А вона й не довірилася. То що ж дівчина робить зараз? Іде по стопам Кроуфорд? Чи їй наскільки остогид цей світ,що вона готова відкритися такому як Райвен?
-Не знаю.. І від цього ще більше страшно. Невже я ціле життя не буду мати власних потреб,бажань?
-Ти зараз розмовляєш зі мною.
-І?
-Ніхто не диктує тобі,що саме ти маєш казати. У тебе є власні думки. І вони тільки твої. Збережи хоча б свій чистий розум. А далі все прийде з часом. Ти не слабка, зможеш вибратися.
У голосі хлопця не було нотки зухвалості,очі пустотно блукали по співбесідниці. А тіло Емми навпаки видавало напряжність: осанка,стиснуті кулаки,що міцно тримають і зминають край плаття. Злість хвилею піднімалася з серця,стала грудкою у горлі. Дівчина глибоко вдихнула. На обличчі Хілла досі виднілася байдужість.
-Вперше?
-Так,Райвене.
-Ти признаєш свою слабкість. Це вже перший крок до перемоги. Кволі невдахи ніколи цього не зроблять. Хіба,коли втратять все. У тебе просто немає зараз можливості вибратися. Але якщо побачиш мотузку-хапайся,бо потонеш у цьому болоті,Вотсон.
Блондинка невпевнено глянула увічі юнаку. Губи ледь відкрились. Через кілька секунд з них злітає коротке і меланхолійне:
ВИ ЧИТАЄТЕ
EDC. Код залежностей (18+)
Genel KurguПочуття залежності перестає бути солодким,коли на язиці з'являється присмак крові. У будинках кожного живе свій монстр минулого,який терзає душу вже багато років. Їхнє головне завдання -вибратися з виру життя чи відчути прохолодний запах смерті.
