EDC. Код залежностей (18+)

Глава 3

-Ти як? Нормально? Сьогодні цілий день закрита була,в своїх думках.

-Все нормально,Ем. Дякую,що подзвонила так пізно.-голос видавав напругу.

-Ми хвилюємося за тебе. Навіть не уявляю, як тобі зараз. Це ж він буде поруч..постійно..

-Давай не будемо про це, добре?

-Впевнена? Може краще виговоритися.-стурбовано запитала подруга.

-Впевнена,я справлюся.

-Я в цьому не сумніваюся,Дейзі.

-До завтра.

-На добраніч.

Роздався телефонний гудок,що сповістив про закінчення розмови.

На наступний день дівчата зустрілися на тому ж місці де й завжди. Прийшовши до школи,Клара зупинила дівчину біля шкафчиків.

-Дейз,я хочу поговорити.

-Ну добре,кажи.

-Якщо тобі треба буде якась допомога,ти завжди можеш до мене звернуся.

Візьмемо мою дубинку і підемо прочищувати мозок тому нарцису.

-Хах,дякую,я знаю. Ти..дуже допомогла мені тоді.

Якщо чесно,то навіть більше,ніж Емма. Адже та притримувалася в школі позиції нейтралітету,"мене зовсім не обходять речі,які тут відбуваються,я просто вчусь. Вчусь,як і повинна..". Можливо,вона й хотіла якось це вникнути,проте точно знала,що батьки цього не одобрять. Клара ж була бойова. В той тиждень вона закривала рот всім,хто смів дивитися на Дейзі якось не так. З гордістю чи насміхом. Їй було все одно,що про неї думають,чхати на репутацію. Вона вміла постояти за себе і за тих кого любить.Продзвенів дзвінок. Дівчата поспішили в клас.

-Тож, сьогодні ми готуємося до тесту,який буде завтра.

-Так нууууу...-по класу пішла легка хвиля обурення.

-Ніяких "ну". -грозливо промовила викладачка.

-Місіс Роуз,але ж ми писали тест буквально того тижня.

-Якщо ти не помітив,Девід,ми встигли з того часу вивчити нову поглиблену тему. Тож,тесту бути.

Урок пройшов монотонно,без особливих пригод. За те,на перерві всіх очікувала новина.

Райвен вийшов на середину класу,привертаючи увагу.

-Ей,народ,хочу запросити вас на свою вечірку сьогодні. В честь мого приїзду в це місто,предки дозволили потусити. Познайомимося ближче.