EDC. Код залежностей (18+)

Глава 10

З минулих зустрічей пройшло декілька годин. Клоуфорд поверталася додому. На душі було незрозуміле почуття: хотілося одночасно радіти і сумувати,кричати і співати.

"Занадто багато звалилось. Треба відпочити.."

Погляд прикував червонявий відтінок біля вхідних дверей будинку. Підійшовши ближче,Дейзі побачила букет троянд,що одиноко лежали на килимі.

"Можливо,адресою помилились.."

Школярка огледілася в пошуках кур'єра,але на вулиці не було ні душі,тільки самотньо похитувалися в такт власної мелодії поодинокі дерева.
Між квітами виднілася записка. Дейзі розкрила.

"Я не привід твоїх страждань. Відпусти минуле і будеш мати майбутнє.

Дівчині,що любила дощ. R.H."

Серце пропустило один удар. Вона не думала,що колись ще отримає букет від нього.

-Ти промокнеш,мене твоя тітка вб'є. Хутко в машину і додому. Дейз..не будь дитиною..О Боже..

-Рай.. -провела пальцем вздовж записки. Вдихула запах троянд і неспішно увійшла в дім.

В двері постукали. Емма швидко піднялася з ліжка та підбігла до дверей.

-Хто там?

На запитання відповіді не було. Вона все ж вирішила відчинити. Біля будинку не виявилося нікого,а на порозі лежала книга з яскравою жовтою палітуркою.

-Що?..

Емма підняла.

-Іспанська для новачків,3000+ слів..

На першій сторінці рівновивединими буквами писало:

"Para un gato."

І нижче ініціали:

R.H.

-Чорт, Хілл..

Уявила його саркастичну посмішку,коли він підписував книгу.

-Чорт! Це просто.. пф.. окей.

Дівчина з грохотом зачинила двері. Через двадцять п'ять хвилин постукали ще раз. На цей раз -Клара. Взяли чашку кави і пройшли до кімнати Емми.

-Я тобі не завадила?

-Ні,я закінчую робити презентацію, але ти мені не заважаєш.

-Окей.

-Як там Дейзі?

-Здається,добре.