Стигле яблуко

Ер.11

Поки Кейт повзала по номеру, чоловіки збиралися.

- Візьми дві пляшечки із сумішшю та водою.

- Вже взяв.

- Дякую. Де Кейт?

- Ааа, не знаю, останній раз у ванній її бачив.

- Кейт! Кесерін! Сонечко, де ти?

- Авуу!!

Ая подивився під ліжко, і вона була там. Обидва батьки засміялися.

- Сонечко, йди до мене, йди до тата.

- Мм!

- Тц.

Ая поліз під ліжко і дістав малу. Він взяв її на руки і підвівся.

- Зей, візьми сумку і пішли, а то ми спізнюємося.

- Вже взяв, пішли.

- Ага.

Хлопці вийшли з номеру і пішли до ліфта. Там вони зустрілися ще з людьми, які теж їхали до центру міста.

- Агубуву.

- Шо, сонце? Пити хочеш? Зей, дістань воду їй, будь ласка. Дякую.

Вийшовши з ліфта, хлопці попрямували до автобуса, де зайняли вільні місця. Ая з Кейт сидів біля вікна, щоб вона могла все розглядати.

- Дай серветки, бо вона вся в слинах. - попросив Ая.

- Тримай.

- Мг, дякую.

- Давай тарілку купимо?

- Нашо нам тарілка? У нас вдома дофіга тарілок.

- Та сувенірна.

- Ааа. Ну давай.

Після приїзду до міста, хлопці вийшли з автобуса та пішли гуляти. Вони заходили до різних магазинів і купували різні речі. Малій вони купили сукню, правда на виріст. І як без сувенірної тарілки, яку так хотів Зея?
Через три години вони поїхали автобусом назад до готелю. Ввечері вони сходили на вечерю та повернулися до номеру.

- Фух, я наївся, хочу спати.

- Ахаха, Ая.

- Шооо?

Кесерін лазила по ліжку і вже майже впала, але Зея вчасно помітив і встиг підхопити її.

- Боже, дитино.

- А шо сталося? - обернувся Ая.

- Мало не впала.

- А господи.

- Мг.

- Кейт, йди до мене, йди до тата.