Я напишу тобі листа

Глава 10

Макс

Тоненькі пальчики стискали моє тіло всю дорогу до квартири. Аліса притислась до мене, а я, здається, скоро розірвусь від почуттів, які переживаю з цією тендітною дівчинкою.

Я не хотів тиснути на Алісу з тим, аби вона залишалась у мене. Звісно, попри те, що шалено цього жадав. Навіть передумав пропонувати, аби не образити її якось і щоб вона не подумала не те, адже треба старатись підлаштовуватися під її цінності. Як не як, була б переді мною якась жінка мого віку, все було б зовсім інакше. Але з Алісою, вісімнадцятирічною дівчиною, яку ще треба направляти і налаштовувати, все інакше. З нею навіть не хочеться робити поспішних кроків. Немає куди спішити. В нас ще багато часу попереду. 

Проте якщо вона вже сама захотіла... я не маю жодного права їй відмовити. 

Ми піднялись на восьмий поверх і я відчинив для Аліси двері до мого простору. 

— Переїхав сюди нещодавно, ця новобудова тут стоїть не дуже давно.

— Чому вирішив переїхати? – запитала маленька, оглядаючи простору квартиру. Місця тут було багато. Не люблю тіснитися.

— Цей квартал ближче до моєї роботи, та й до центру недалеко. Тим паче, що попередню свою квартиру я орендував. Останньою краплею стало те, що власник раптом вирішив підняти ціну і загнув таку, що я вирішив, що мені вигідніше буде купити власну квартиру, аніж платити стільки грошей кожен місяць.

— Оуу, зрозуміло... – вона провела пальчиками по великому вазону, який стояв в кутку вітальні. – Навіть не знала, що ти любиш доглядати за таким. Чесно зізнаюсь, навіть я постійно забуваю їх поливати. 

— Це мені мама подарувала. Не можу  викинути. Проте я вже звик, мені приємно бачити його, люблю поливати, хоча спочатку він у мене ледь не засох. Та й квартира виглядає живішою.

Вона все розгулювала квартирою, а я вже не тямився, аби її поцілувати. Хочу це зробити, бо інакше помру.

Вона підійшла до великого вікна, яке виходило на нічне місто й, наче відчуваючи, що я підкрадаюсь ззаду, розвернулась до мене.

— Алісо... – важко дихаю. Варто їй лиш глянути, як сірник всередині мене вмить запалюється. І цей вогонь не тліє, ні... лише ще більше розгорається і раптом розумію, що горить все довкола. Ось чого вартує лиш її погляд. Що ж ти зі мною робиш, якби ти тільки знала...