Я напишу тобі листа

Глава 11

Аліса

Прокинулася від теплих сонячних променів, які осяяли обличчя. Навіть не пам'ятаю як і коли заснула і як опинилась в спальні, та підозрюю, що Макс, як завжди, про все попіклувався. Що б там хто не казав, та пощастило мені як не крути.

Глянула на себе у відображенні великого дзеркала і потерла чоло. Цікаво, а де спав сам Макс. Сумніваюсь, що тут зі мною.

Вийшла у вітальню й відразу відчула неймовірний запах, який доносився з кухні. Ммм, а хтось вже не спить.

Тихенько увійшла на кухню й застала картинку, яку буду ще довго прокручувати у своїй голові. Макс в одних сірих спортивках щось готує за плитою. Досить рельєфна спина відкрилася моєму виду і я закусила губу, усміхаючись.

Тихо підкралась ззаду й обійняла хлопця з-за спини. Він відразу ж полишив свої справи й поклав свою долоню на мої.

— Добрий ранок, Макс.

— Такий ранок неможливо назвати поганим, маленька...

Хлопець обернувся й потягнув мене на себе.  Поцілував легко в губи й, всміхнувшись, заклав прядку мого волосся за вухо.

— Голодна?

— Трішки. Що у нас на сніданок? Бачу, ти постарався, – потерла долоні в передчутті.

— Не знав, який сніданок ти любиш, тому заварив чай і купив круасан. Сподіваюсь, вгодив?

— Ммм, вгадувати ти вмієш навідмінно, я більше полюбляю солодкі сніданки.

Коли я взялася до сніданку, хтось подзвонив у двері. Макс відразу підвівся.

— Це кур'єр. Зачекай секунду.

За хвилину хлопець стояв переді мною з прекрасним оберемком білих лілій в руках.

— Це тобі, сонце.

Я широко всміхнулась і витерла непомітну сльозу радості з очей. Блін, не справді моя реальність? Прокидатися відчувати це все... так солодко.

— Макс, тобі не здається, що ти мене балуєш? Я такою піднесеною себе ніколи не відчувала.

Я прийняла квіти, встаючи з-за столу. Які ж вони прекрасні.

— Маю повне право побалувати свою дівчину. Тим більше, що мені це приносить лише задоволення, – його усмішка свідчила про те, що йому не менш приємно ніж мені.