Завжди, коли пишу подяку, кажу, що фінал для книги – це лиш початок для героїв їхнього спільного щасливого життя. Але з цією книгою все інакше. Історія закоханих таки закінчилася, проте історія Аліси тільки почалася. Її чекає багато випробувань і важких рішень. Наша дівчинка продовжує жити за двох…
Писати цю книгу без сліз було просто неможливо. Аліса і Макс назавжди засіли в моєму серці й відпускати їх у «вільне плавання», враховуючи фінал, дуже важко. Адже вони заслуговують на зовсім інший фінал. На щасливий, там де разом, там де багато-багато кохання і почуттів.
В першу чергу, як завжди, хочу подякувати дорогим читачам, які приділили час цій книзі й прожили цю, хоч коротку, але неймовірну історію кохання. Сподіваюсь, вона залишила приємний слід у ваших серцях і нагадала, що не варто відкладати життя на завтра. Тому що "завтра" може й ніколи не настати.
Також хочу подякувати своїм друзям та колегам, які підтримали мене в цей переломний для мене етап життя. Від багатьох справді не очікувала такої відчутної підтримки. Ви зробити дуже важливий вклад в мою натхненну скриньку ;) Хочу, аби ви знали, що я вас люблю!
Не знаю, чи будуть на моєму письменницькому шляху ще книги і ще історії кохання, адже зараз такий період, що кожна книга сприймається як остання. Але хочу аби ви знали, що жодна книга чи вигадана чиєюсь уявою історія не замінить вам вашу власну. Ту, яку ви проживаєте прямо зараз. Тому проживіть її гідно й так, аби потім не шкодувати про те, що так мріяли здіяти, але не наважилися.
Люблю вас, мої хороші й міцно-міцно обіймаю.
До нових зустрічей!
Ваша Меланія Литвин.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Я напишу тобі листа
Chick-LitСкільки нас, знедолених? Розбитих вщент, розчавлених, пом'ятих долею? Скільки тут тих, хто втрачав... страждав... зцілювався... Ти був найпалкішим моїм коханням. Найбільшим переживанням. І найсолодшим зціленням. Ти увірвався в моє життя і розбавив...
