Я напишу тобі листа

Пролог

Скільки нас, знедолених? Розбитих вщент, розчавлених, пом'ятих долею? Скільки нас, морально покалічених? Скільки нас, страждаючих вночі та запевняючих, що все гаразд, вдень?

Скільки нас...

...самотніх.

Не знаю, з чого почати, аби все не виглядало так трагічно, як воно є насправді. Напевно, варто повернутися на самий початок. В той момент, коли все в житті було так легко... так невимушено. І закінчити тим, що я...

...втратила тебе.

Бісове життя відрізало мене від тебе. Найгострішим лезом відрізало. Болісно й повільно, так наче спеціально знущалося над нами... закоханими. 

Але я обіцяю... як би воно не намагалося стерти тебе з пам'яті, запевнити, що ти був лише маревом, сном, вигадкою... 

Я все одно ніколи... 

Не забуду тебе... 

Навіки твоя, Аліса.