— Ого, маєш вигляд людини, що зазнала попрання своїх моральних цінностей. Вже місяць, але сьогодні особливо, — Ліза вийшла з поза книжкової шафи зі своєю незмінною кошачою грацією й опустилася на край столу. — Хочешь почитати про щось подібне?
Ділюк пройшов до вікна. З того, як була напружена його спина і за нею зчеплені в замок руки, Ліза зрозуміла, що розмова буде довгою, і поспішила розлити по чашках м'ятний чай.
— Підігрієш? — майстер відволікся від блакиті весняного неба і над чашками здійнялося по невеликому вогнику, що обережно підігрівали напій. Ліза вдячно посміхнулася, зістрибнула зі столу і сіла вже за нього, що запропонувала зробити і гостю. Він так і вчинив і вирішив без довгих прелюдій перейти до справи.
— Тобі ж відомо про зачистку борделів? — зіниці Лізи загадково блиснули з-під напівприкритих вій. Вона без поспіху відпила чаю і відповіла питанням на запитання:
— І про те, що то твоїх рук діло? — її тихий сміх рознісся по пустельній бібліотеці. — Не дивись на мене так — дірку пропалиш. Крихітка Люмін пробовталася, що ти Опівнічний герой.
— Багато хто вважає, що Опівнічний герой не здатний на подібні звірства, - глузливо заперечив Ділюк, на що Ліза лише відмахнулася.
— Ідеалізують, - вона відкинулася на спинку стільця, розправила складки на спідниці. — І ні, Джинн не знає, тому що я поділяю погляди Опівнічного героя на проблему та способи її вирішення. Вона, втім теж, але... Дуже багато "але", Ділюк, - дівчина зітхнула. — Ми правда потребуємо чогось більш ефективного, ніж те, що є зараз, але ж ти розумієш, що Верховний магістр, як і наближені до нього люди, повинні бути обережні з подібними заявами, і тим паче з діями. Що дозволено анонімному герою – чи тепер уже антигерою? — то не дозволено чинній владі, представникам аристократії та просто законослухняним громадянам. Але ж ти не про це прийшов поговорити, правда?
Майстер повільно кивнув і підніс чашку до губ. Він не був упевнений, з чого краще розпочати, хоча це було й неважливо. Ліза у будь-якому випадку зрозуміє. Завжди розуміла. Мабуть, якби існували лікарі не тільки для тіла, а й для душі, вона не стала б працювати бібліотекарем.
— Вчора вранці до мене завітала Люмін...
***
— Майстер Ділюк, нарешті ми вас знайшли!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій прекрасний сер
FanfictionІсторія шляху від безпорадності до впевненості і рішучості; від презирства до здорового кохання; від обов'язків та боргу до своїх власних бажань. Борделі на околицях Мондстадту плодяться, як гриби після дощу, незважаючи на завзятість, з якою лицарі...
