— Що це? — здивовано запитує Ділюк. Кайа в чорному піджаку та біленькій сорочці, акуратно застебнутій на всі гудзики схожий на пінгвіна. Він нервово заламує пальці і переступає з ноги на ногу.
— А що не так?
—Ти як із чужого плеча одягнений. І де сережка? — До планів Ділюка ніяк не входили такі різкі зміни.
— Просто, — знизує плечима Кайа, — ти сам казав, мовляв це все вульгарщина. Не хочу, щоб тобі було ніяково через мене, — Ділюк підходить ближче, простягає руку до коміра чужої сорочки і завмирає.
— Можна? — Кайа киває і він розстібає кілька гудзиків, оголюючи смагляві груди. — Якщо бажання змінити стиль викликане не внутрішнім поривом, а лише занепокоєнням про мене, то йди і переодягнися, поки ми ще маємо час. Не ламай себе, — він виймає з кишені фрака невелику скриньку з темного дерева. — І ще, я буду радий, якщо ти одягнеш це. Новий рік все ж таки, потрібно щось яскраве.
Трохи більше ніж через півгодини Кайа являє себе у звичному вигляді: поверх вільного крою сорочки він затягнув темний корсет, а в глибокому вирізі на грудях виблискує подарунок Ділюка — натільний ланцюжок із білого золота з гострими вставками блакитних камінців, наче дрібні шматочки льоду розсипалися по шкірі, такий же камінь прикрашає мочку вуха. Він змахує гладким високо зав'язаним хвостом і з грайливою усмішкою привалюється стегном до поручнів на сходах.
— Я неймовірний, — каже він, і все ж таки в голосі чутно нервозність. Ділюк розуміє її по-своєму.
— Тобі нема чого боятися. Чим би не виявилася загроза того мага безодні, Мондстадт готовий захищатися. Всі герої, лицарі, мандрівники .... — Кайа сумно сміється і хитає головою.
— Я зовсім не про те думаю. Багато хто знає, що було причиною твоєї "хвороби" і... Я злочинець, Ділюк. Ти пробачив мені, але впевнений, вони не розуміють чому і це виглядає дивно, — він лише вольовим зусиллям не ховає погляд, чомусь збентежений своїм невинним зізнанням.
— Невже ти думаєш, що я не зможу закрити роти кому потрібно?
Вони приходять на свято, коли воно вже в самому розпалі. Біля Собору Барбатоса чисто від снігу і тепло завдяки власникам піро здібностей - пухнасті сніжинки неспішно кружляючи у світлі вуличних ліхтарів, опускаються з небес, але тануть і випаровуються, так і не торкнувшись бруківки. Все навколо: від стін самого храму до сходів прикрашено вінками та гірляндами з кульбаб, вирощених у теплицях. Жовті суцвіття перемежовуються із соковитим зеленим листям і вкрапленнями інших дрібних квіточок. Дітлахи з веселим ґоготом носяться сходами, ледь не збиваючи гостей з ніг і радіючи тому, як з поодиноких квітів, що вже дозріли, розлітаються пушинки насіння.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій прекрасний сер
FanfictionІсторія шляху від безпорадності до впевненості і рішучості; від презирства до здорового кохання; від обов'язків та боргу до своїх власних бажань. Борделі на околицях Мондстадту плодяться, як гриби після дощу, незважаючи на завзятість, з якою лицарі...
