Розділ 3. Відьма Анна. Частина 2

7 2 0
                                    

Роланд з'їв останній шматок смаженого яйця і витер серветкою рота:

– Враховуючи сказане, ти хвилюєшся, що Союз Співпраці прийде її рятувати, почувши новину, що вона не померла?

– Саме так, Ваша Високосте, – сказав Баров, тупнувши ногою. – Вони квапляться, їм потрібно іти далі. Все було б добре, якби відьму стратили, але вона досі жива! Ті божевільні навіть дітей крали, гадаю, вони не зможуть пройти мимо товаришки, що вже спокусилася диявольською силою.

Роланд був дещо розгубленим, йому здавалося, що тут щось не так. Чому помічник міністра і головний лицар говорять про відьом так, ніби ті грізні вороги?

Жінка, яку мали повісити, була відьмою, так? Вона була настільки худою, що могла впасти вже від сильного вітру. Якщо у неї така жахлива сила, то навіщо їй стояти там і очікувати смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно з церковною проповіддю, вона втілення Диявола, тому армія суду та королівські війська заплатили б велику ціну, борючись з нею. Проте цю «послідовницю диявола» спіймали звичайні жителі Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але вона так і не показала своєї моторошної сили.

– Як її спіймали?

– Я чув, що коли шахта Північного Схилу обвалилася, вона викрила свою суть, щоб врятуватись; її спіймали розлючені селяни. – Відповів Баров.

Роланд задумався. «Хм, чому мені здається, що цей випадок стався за день до моєї подорожі в часі?»

– Як виявили, що вона відьма?

– Це... мені мало що відомо, – похитав головою помічник міністра. – Ситуація тоді була вельми хаотична, мабуть, хтось бачив, як вона чаклує.

Роланд нахмурився:

– Цей випадок не розслідували?

– Ваша Високосте, відновлення видобутку було у пріоритеті, – запротестував помічник міністра. – Від залізної руди залежить половина фінансових надходжень Прикордонного Міста, і варта також підтвердила, що на місці подій хтось загинув від чаклунства.

– Що за чаклунство? – зацікавився Роланд.

– Голова і більша частина тіла були наче розтоплені, нагадуючи обгорілу чорну свічку, – з огидою сказав Баров. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену.

Звільнити цю відьмуWhere stories live. Discover now