Світанок по ту сторону стіни

Повернення додому

Рік пролетів непомітно. Декілька разів ми піднімалися високо в гори. Там був сніг! Багато снігу! Ось там ми, звичайно, розважались, як могли! Як я зрозуміла, сніг — рідкісне явище в основній частині стін. Сніжки, катання з гірки, армія сніговиків — коротка інструкція, як познайомитися з температурою. У лазареті я лежала близько двох тижнів, поряд зі мною лежали Армін та Ханна. Нам не пощастило захворіти.

Проте зараз все це залишилося теплими спогадами. Залишилось кілька місяців до завершення училища. Я на дев‘ятому місці. Життя налагоджується.

— Куди ви збираєтеся йти після випуску? — давно вже хотіла задати це запитання. У перший день ми вже озвучили свої бажання, але за три роки багато що могло змінитись.

—  Я у розвідку!

— Ми і не сумнівалися, Ерене, — зі сміхом сказала Імір. — Я поки не вибрала. Можливо, гарнізон.

—Я теж поки не визначилась, — підтримала подругу Кріста. Відчуваю, до останньої секунди визначатись будете, дівчата.

— Військова поліція! — з гордістю випалив Жан, і уже замріявся. — Захищати короля та його сім‘ю!

— А ти куди думаєш, Клеррі?

— У розвідку, — просто відповіла я, без зайвого ентузіазму. Не те, щоб я прямо дуже хотіла туди повернутись, просто вибору у мене немає. Я звиклась з цим та уже прийняла. Хоча за три роки із Розвідки зі мною жодного разу не зв‘язувалися. Ні Ервін, ні Петра. Може, вони забули про мене?

— Ще одна самогубця, — приречено виніс вердикт Жан. — З цим усе зрозуміло, а ти то куди? — Сказав він, вказуючи на Єгера.

— Ну, хочу допомогти людству…. — не вірячи у свої слова, я намагалася переконати своїх друзів. Я не хочу зустрічатись із титанами. Я боюся смерті та не хочу з нею зустрітись. Від таких думок земля йде з під ніг.

— Я теж йду до розвідки, — Єва розрядила обстановку. — Я багато всього чула від брата. Він не хоче, щоб я туди йшла, але це моя мета! Я хочу вибратись за стіни! І..

Земля затремтіла. Суп у тарілці Саші теж. Запанувало мовчання. Я відчула дежавю, проте я молилася усім богам, щоб це не було тим, про що я думаю. Благаю! Тільки не це!

—104 група, несподівана атака титанів! — гучно оголосив кадет, який, тільки що, забіг. Його обличчя побіліло.