Літо у Криму

М М

- Я вийду. - знову повторила я і старалася не дихати дивлячись у його очі.
- так.
Посмішка зникла, у мить обличчя Шапаренка набуло серйозних рис, він ніби отямився. Я швидко, ніби ошпарена вийшла з машини і ледь не кросом побігла до дверей гуртожитку, тільки за ними видихнула.
Прокинулась я від будильника. Мої думки у дУші: так стоп, як так, що він повернувся? Що це вчора взагалі було? Цей погляд, очі... Тааак, забувай, забувай, т/і, нічого не було, нічого, змиваємо вчорашню ніч.
Коли я йшла в магазин подзвонила Марго:
- т/і, що ти робиш?
- щойно встала, йду у Сільпо за мінералкою
- ооо, хтось вчора добряче нагулявся
- ... що там ти?
- все гаразд, я чому дзвоню! На хрестинах Міша питав про тебе
- щооо?! - я аж спіткнулась і вдарилась в двері на вході. Незнайома жіночка підтримала мене за руку, щоб я не завалилась назад, я поспіхом їй подякувала. - Що він казав?
- лише запитував чи з тобою все добре, бо писав тобі, а ти не відповіла
- моя голова зараз розколиться! Як писав, коли?
- хіба ж я знаю, менше пити треба! Я пішла, бо Тарас голодний, треба готувати сніданок

Я зайшла у повідомлення, вчорашні таки були від Міші, це мене трохи заступорило, або це від удару головою, а ще...
« з тобою все ок? »
« Я ще поруч»
Це Шапаренко, а хто ж іще. Вночі я відразу ж відключилася, може й добре, що нічого не бачила. Та все ж учора я навіть не подякувала йому, за те, що відвіз мене
«все ок👌 дякую!»
Швидко пробігла пальцями по клавіатурі, і пішла до мінералки. Міша в смс розповів, що у нього для мене є квиток на друге класичне і можна завтра зустрітися. А завтра про яке він писав, це було вже сьогодні!

Ми з Олесею зустрілися після обіду у мене в кімнаті. Я жила на поверх вище.
-Ми не поїдемо з ними!
- Чому? Там така компанія! А може серед них мій майбутній чоловік?!
- ти сказала, що там будуть динамівці!
- у мене теж нудота від них, але це коли йдеться про клуб! і не тільки вони будуть а й...!
- ні, ми поїдемо коли закінчиться сезон!
До мене задзвонив телефон я від злості відразу підняла:
- до тебе не допишешся! Привіт, Т/і!(пестлива форма)
Я закрила рот рукою, це голос Міші!
- т/і?
- Привіт, це все моє неспокійне життя!
Я почала емоційно показувати Олесі, що це Міша
- Надіюсь з тобою все гаразд?
- так, все добре
- побачимося сьогодні ввечері? Я заїду за тобою.
- ... Так, до зустрічі

- ну! що? - чекала Олеся пояснень
- ми побачимось увечері
- як?... Тобто навіщо?
- є квитки на Донбас Арену, Міша мені віддасть
- і все? Що ще казав? Невже їх не можна передати Тарасом?
- Олесею! Ой, треба записати номер!
Олеся пішла сумна, ми мали дивитися разом щось де головного героя грав Маріо Касас.

О шостій я дивилася на себе у зеркало і наносила на губи блиск.
Коли він подзвонив, що вже поруч я згадувала наші перші зустрічі.
Міша мав красиві руки з тонкими пальцями... Я це помітила відразу. Це мені подобалося у хлопцях. Він був молодший на рік, а от це уже не здавалося мені чимось помітним, ні в розмовах, ні в його діях.

Ми приїхали в кафе:

- Ось, на класичне.
- Дякую... Ти точно видужав після травми?
- Звісно, буду працювати
Я дивилась на білет
- я буду вболівати усім серцем!
- вже чую крики... твого серця - підморгнув він.

Я засоромилась і відвела погляд. Місто палало вогнями, нічний Київ стає слабкістю. Міша був занадто ідеальним, про це кричало усе у ньому, кожене слово, що потім підкреслював вчинком, його характер.. Звісно, з часом все повернеться на іншу сторону медалі, адже люди не бувають ідеальними. Одна його сторона була ідеально відшліфована.
Вперше ми зустрілися і познайомились пів року тому, на річниці сестри і зятя, тоді я подумала, що йому дуже личить чорний, але сьогодні, побачивши на ньому білу футболку, зробила висновок, що йому личить геть усе.
До нас підійшов офіціант. Мій вибір був почати і закінчити десертом, на що Міша засміявся.
Коли я старалася не облизувати ту ложку як у порно фільмах, він запитав:
- Залишишся після матчу у Донецьку?
- Не знаю ... Якщо ми переможемо то дуже таки можливо, хоча якщо й ні......
- можеш залишитися... Або, хмм, укладемо угоду? Ти залишаєшся у Донецьку, якщо ми перемагаємо, на усі вихідні! Є план.
- і що я отримаю з цієї угоди? - дивилася я в його очі, а він нахилився трохи вперед, по-тілу пробігли мурахи і поки дивилася на його обличчя і слів його не чула, що він далі говорив .
- ... чи має тут місце інтрига?
- так, але я маю знати на що йду
- в дорозі розповім