Коли Інна Валеріївна зникла за дверима, Шапаренко пішов до спальні, я пошкутильгала за ним.
Стояла у дверях поки він забирався на ліжко:
- я б спав ще до обіду...
- ...ти брехун, таксі не їздять?! - моя брова поповзла вгору, - ... Де мій телефон?
- ну не злись... я відвезу тебе - святі, я не можу на нього дивитися... Що за котячий погляд!
- злитимусь. Вийди, я переодягнусь.
Шапаренко віз мене до гуртожитку:
- і де ти бачила маму?
- не важливо.
- ага, гаразд, значить будемо мовчати? І це після того що було?
- що? Як ти мене дістав, Шапаренко. Зупини машину
- ні
- так, уже! зупиняйся
- ні - він насміхався, це було чути у нотах його голосу, в погляді. Чому він, не дивиться на дорогу?!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Літо у Криму
FanfictionТ/і живе незвичним життям: у 23 роки, у Києві навчається на магістратра журналістики, живе у гуртожитку, хоч має квартиру. Скільки себе пам'ятає, у її серці є місце для однієї команди - оранжево-чорного Шахтаря. Вихована у любові, не знає нікого рід...
