Літо у Криму

НА ВЕСІЛЛЯХ

Нашій безглуздій суперечці прийшов кінець, коли на весь салон заграла "Я люблю гуляти в клубах, а ще більше на весіллях..."
Міша. Як тільки я підняла Коля почав сміятися ледь не захлинаючись
- ало, привіт
- ооо, я вражений, не минуло й два гудки, привіт
- та затихни ти!
- що,що?
- я не тобі.
- о, гаразд... ти втікла вчора, але завтра нікуди не дінешся
- ти ж знаєш, що Тарас їхав...
- будеш моєю парою на весіллі Бондаря?
А ось це було не очікувано
- парою? Хмм, як ти знаєш, що я буду там?
- хмм, не буду розкривати усі карти..
- тоді я подумаю, завтра скажу, на весіллі

Я вибила, майже забула, що поруч є Шапаренко допоки він не зареготав знову і не сказав:

- що це за музика? Хто ставить таке на рингтон?
- теж мені поціновувач гарної музики
- це дуже, дуууже смішно
Я промовчала, він знову заговорив
- хто телефонував? Хлопець?
- цікавить? Так, хлопець - добре, що у цього слова є багато значень.
Ми знову замовкли. І здається моєю улюбленою справою тепер є лаяти Шапаренка. Він як води в рот набрав, що неабияк мене втішило, а я за телефоном вирішувала свої справи.
Минув тиждень.
Весілля Бондаря з Дашою було нереально гарним. Як і молодята. Міша підходив до мене разів 3 і вимагав відповіді чи згодна я бути його парою:
- врешті, коли настане ніч і ти скажеш, шановний ти спізнився, я буду змушений проводити тебе через пів міста до гуртожитку, а то ще хто вкраде таку красуню.

Я все стояла і посміхалася, хильнувши вже декілька бокалів шампанського мені було занадто добре від його слів. Навіть присутність Шапаренка не псувала свята, він завжди був на відстані.

Тривалий конкурс, вони додали ще настрою. Я навіть вирішила взяти участь в одному з них, не задумуючись, що мене може очікувати...

- тооож, т/і з ким ти хочеш танцювати? Перевіримо чи фортуна посміхнеться тобі!
- не буду розкривати усі карти, тому скажу лише, що хочу когось з літерою м

Мій погляд застиг на декілька секунд на Міші. Від його посмішки та й від своїх слів у мене трохи підкосилися ноги. Я дістала листочок з коробки і ще раз підняла погляд, та натрапив на мої очі не Міша.
Що це? Надія в очах Шапаренка? Ні лише здалося, певно це його пиха.
Я дістала зі скриньки листочок:

- номер 20! - Сказала радісно я.