Літо у Криму

I'M NOT FINISHED

Я посміхалася, а руки тремтіли, віра у те, що це Міша досягла піку, ох, не підозрювала я, що номер 20, це Шапаренко, і коли ведучий сказав:
- Т/і і Микола Шапаренко! Прошу Микола! - у мене почала зникати посмішка і очі ніби проклеїлись до його постаті. Це якесь прокляття?

Ми почали танцювати мовчки. Його руки торкнулися талії і в мить Шапаренко опинився дуже близько, піднявши погляд догори, побачила як мерехтіли його очі. Можливо, це була лише гра світла. Вони не могли сяяти, це міг бути і алкоголь.

- Ти не задоволена? - Ісусе, врятуй мене від цього повільного шепоту, - Твої коліна тремтіли, ти хотіла, щоб це був я
Я зупинилася, це було занадто. Його руки на талії сильніше притягнули до себе, цей запах, очі, занадто близько, танець, це занадто.
- чому ти вирішив, що я хотіла щоб це був ти?- я взяла себе у руки, - я дала тобі привід?
- не обманюй себе, т/і, я читаю тебе, я те-бе чи-та-ю
- гаразд
- гаразд... То подряпаєш мені спину своїми нігтями.
Я вирішила на нього очі, цей його тон, в якому не може бути питань... Шапаренко засміявся і ми продовжили танець.
Я була собою, навіть коли під кінець танцю дала собі волю, забагато волі, тому що, тому що ...

- ти прекрасна, - ми зупинились коли музика геть розтанула в повітрі, гості плескали і почалась нова розвага, його рука торкнулася мого волосся і заправила за вухо неслухняне пасмо.
І у цю мить зникло все, повітря, люди, і шум, мої очі опустилися ниже його карамельних очей. На губи. І я швидко відійшла геть, до свого столика, трохи похитуючись, йшла досі не бачила нікого навколо, допоки хтось не зупинив мене рукою.

- Т/і, все гаразд? - це була сестра
- Так, так, Марго, все добре.
- ти танцювала з кимось? Я не бачила
- я ... Я...

- о, т/і, хоче потанцювати зі мною, так?-моє тіло здригнулося від постаті позаду
Я поглянула на сестру не в силах повернутися, бо знала,якщо зроблю це, то сама кинуся йому в руки. Марго якось підозріло посмізалася:
- гаразд, веселіться, - вона пішла, а я так і стояла, чомусь надіючись, що він уже пішов

- т/і, ти не бачила є тут десь басейн? За усіма сценаріями хтось має впасти у нього.
Боже... Міша досі стояв позаду, я повільно повернулася до нього. Його посмішка мене заспокоїла
- сценаріями?
- ну... в усіх історіях кохання. От я і хочу знайти, той бісів басейн, не складеш компанію?
Я засміялася, Міша ж видавався спокійним. Цікаво, він випив?
Ми повільно рушили стежиною.

- я не вмію плавати...
- о, моє хвилювання починає зростати, я надіявся, що це ти будеш мене рятувати, коли вдаватиму, що тону.
Я знову сміялася, ми зупинились.
- Міш...
- Чшшш... Чуєш? - його вказівний палець опинився на моїх губах, вони були ледь відкриті. І здається моє серце пропустило удар.

- це Arctic Monkeys. Зараз буде .... То наскільки ти смілива? - мої зіниці розширились, та потім я зрозуміла, що це слова пісні, - просто цікавлюся, чи твоє серце ще вільне. І якщо так, коли воно стане зайнятим? Заспокоююся та налаштовуюся. Пробач, що перебиваю. Просто я весь час ледве стримуюся... Щоб не поцілувати тебе. Не знаю, чи ти відчуваєш те саме. Ми могли б бути разом, якби ти тільки захотіла...

Минула секунда коли я продовжила:

- ми обоє знаємо. Що ночі в основному є для того, щоб казати речі, які не зможеш сказати вранці...

На мить ми замовили, він повільно прийняв свою руку
- не погані знання іноземної, еге ж?
- ще б пак...
- О! Я обіцяв...
Він взяв мене за руку і притягнув до себе. Десь далеко грала повільна музика. Руки Міші лягли на талію. Він до чорта високий, о, Ісусе...

- як не зовсім галантний кавалер я викраду тебе звідси
- о... хіба ти уже цього не зробив? - його очі засяяли, так ніби зорі відбилися у них. - І ти не мій кавалер я досі не дала згоди
- так, безперечно.... Завтра о 19:00. Побачення. Я заберу тебе.