Літо у Криму

ДРУГЕ КЛАСИЧНЕ

Ми з Мішою сміялися, домовились обмінятися улюбленими сирочками. Екран телефону засвітився
« ооо, т/і, здається ти знову винна мені мені послугу😏 »
Ісусе, як він звалився на мою голову? Треба ж було подякувати за той випадок:
-Міш, я зараз повернусь і поїдемо
- як скажеш, т/і
Я пішла до вбиральні і сперлась руками в умивальник
« отримаєш за всі вчинки сповна вдячності тоді, коли видалиш мій номер »
Це уже говорить моя злість, теж мені кавалер, ніби його хтось просив відвозити мене.
Ми приїхали назод до гуртожитку. Весь вечір я пригадувала веселі та недолугі моменти і посміхалась у стелю.

Через декілька днів прийшов час вирішальної гри сезону.
Шахтар-Динамо. Оранжево-чорні проти біло-синіх. Фінал. Остання гра. Шахтар йшов попереду, але різниця була у два очки. Якщо ми сьогодні програємо, Динамо виходить вперед і бере чемпіонство. Я цього не витримаю.

Це усе я розповідала поки о десятій ранку знімала дівчину для стрічки в інстаграмі.
- ооооо ... Я чула футболісти мають багато грошей, є там неодружені і красиві?
Я подумала про Мішу, безперечно від красень...
- у тік тоці там все чорнявий з такими пухкими губами, знаєш його? - продовжувала дівчина.
- ні, не знаю, - краще буду думати, що не знаю. Теж мені зірка, де у нього ті фанатки беруться?
- ох, ну як же його...
Телефон завібрував, дістала з кишені щоб глянути
« прийдеш на матч і можеш вважати, що нічого не винна мені😏 »
- Шапаренко...
- о, точно! Ша-па-ре-н-ко!
Я підняв на неї погляд
- так, давай продовжимо.

Одразу після роботи я вирушила на матч, дорога була довга, але весела, розганяли приколи та пророчили склади.
Початок матчу видавався напруженим. Сутички, Шапаренко, який чіплявся, до кожного другого, при цьому сам падав мільйон разів. Наприкінці першого тайму пенальті. У ворота Шахти. Не реалізоване.
Як ви думаєте гра розвивалась далі? Хто забив? Якщо ви подумали про гравців атаки, то з інтуїцією у вас не погано. Міша зробив асист, за першим голом пішов і 2!
Оранжево-чорні стали чемпіонами! І це було... кожен вболівальник точно запам'ятає, рідні люди допомогли, от що означає свої стіни! Пізніше всі поїхали святкувати у ресторан, я теж приєдналась.

Вже почались танці і співи, коли до мене підійшов Міша:
-Їдемо до мене?! - поки я кліпала і думала, звідки в його голові взялась ця ідея, рука Міші обережно знайшла місце у мене на талії і злегка підштовхнула до входу.

Міша пішов по наші речі коли подзвонив телефон. Трясця його матері! Шапаренко! що ж ти витворяєш?! Тобі сьогодні мало було?
Я відхилила, через секунд тридцять смс:
« ти де? »
Я вимкнула телефон. До мене підійшов Тарас:
- т/і, ми їдемо, ходи.
- я... Я...
- що? Дорога буде довгою, вже вечоріє, поки доїдемо буде ніч.
- Я...
- Давай, т/і.
Марго з Тарасом жили в Києві, власне Шахта ще цей сезон базувалась у столиці.
Але ж Міша... я останній раз оглянула зал, Мудрик обіймався з кимось з хлопців.

Останнє про, що я думала перед тим як заснула в дорозі, це повідомлення Міші:
« втікла) »
Міііішааа. Вже думала кричу, але ні, прокинулась коли були вже в Києві, на годиннику 11:30. Йшла до гуртожитку, ввімкнула телефон. Коли піднімалась ліфтом зайшла в інстаграм, у діректі повідомлення від Мирослави:

« т/і, у тебе завтра екзамен чи вільна? »
« вільна, але після завтра є »
« приїдеш за адресою? Людині треба моральна допомога, + щось дивне він розповідав, здається хтось не договорює) »
« о, я маю розгадати цей ребус? »
« серйозно, Коля тільки вчора розповідав щось про тебе, я втямила що то ти не відразу »
« розповідав? »
« тааак, це уже цікаво😐 що відбувається? Ти ж знаєш хто такий Микола Шапаренко?
Звісно так, але він не знає хто ти. Т/і, це не ок »
« я не знаю, що він собі вигадав »
« дивно, бо зараз йому тяжко, а він згадував про тебе.. »

Ой, це все здалося мені заважким і я відклавши телефон розстелила м'якеньке ліжко. Втомилась. Телефон запищав, смс
« т/і, це Денис, останні повідомлення тобі, думаю ти допоможеш Шапі, приїдь до нього, самого страшно залишати »
Що? Це хто? Що означає страшно залишати? І яким боком тут Я?!