Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 3

Години йшли. Час за гратами спливає повільно, а коли ти на щось чекаєш, то ніби і зовсім зупиняється. Пробило другу. Загальні двері різко прочинилися. Почулися голоси. Охоронець, який слідкував за Локі останній тижні, полегшено зітхнув і попрямував до виходу." Напевно, ця дівка професіонал. Тому ,що цей олух не відходив від мене навіть коли Ф'юрі сюди навідався... хоча з ним було весело, він кричав голосніше за малу дитину... але це не важливо, бо цю агенточку чекає набагато гірші кошмари." - говорив сам до себе Лафейсон.
Пройшло пять хвилин. Нарешті дівчина спровадила охоронця, який давай їй поради про " догляд" бога. " Хм... Смілива. Думає, що розколить мене за хвилину, і її чекатиме слава... що ж зітру її гординю на порох."
Кроки ставали все гучніше і гучніше. Нарешті грати відчинилися. В "кімнату" зайшла дівчина. На вигляд їй було не більше 23 років. З короткою зачіскою і червоним волосся, що так і хотіло їй впасти на очі. На ній був костюм з емблемою " Щ.И.Т" і планшет у руках.
   Локі мовчав. Не тому, що його бойкот продовжувався, а тому, що він був не міг відвести погляду від дівчини. Голова йшла обертом. " Що зі мною таке? Невже я розм'як. Ні цього не може бути! Мені точно щось підсипали у воду! Потрібно зібратись! Людською отрутою, мене з колії не виб'єш!" - гарячково мислив Локі, невідводячи погляду від агентки.  А та спокійно і повільно  підійшла до бога і сказала :
- Моє позивне Агентка 33, але ти мене можеж називати Софія. Від цього дня ми почнемо проводити з тобою так звані сеанси на яких ти будеш говорити все, що тобі відомо, а інкше буде боляче...- " у неї ,на диво, красивий голос і... так, стоп... про що я думаю... Вона мене пробую залякати, а я зачаровано її слухаю , як баран! Треба перестати!" - поки Локі вів цікавий монолог, не помічаючи нічого, Софія швидко підійшла і притисла його до стіни  :
- Зарубай собі на носі- прошипіла вона- якщо ти не будеш мене слухати чи вдаватимеш, що слухаєш мене... Я тебе покалічу- дівчина була так близько до бога, що відчувалось її гаряче диханняг. Нарешті агентка відвела погляд і відійшла від Локі.
- Сьогодні Я ще подарую тобі право на мовчання, але завтра...- Софію перебило повідомлення, яке прийшло на планшет. Вона не попрощавшись ( хоча чому б їй це робити)  швидко попрямувала до виходу.
   Локі знову " став собою". " І що ж це було?!... Це я мав її залякувати,  а зовсім не навпаки... Що зі мною зробила ця клята планета? "
   В роздумах Локі провів весь день,але він так і не зрозумів, чому  його серце, вперше за довгі століття, забилося з подвійною силою...