Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 5

Минуло декілька тижнів. Життя Локі стало трошки іншим. Софія приходила кожен день. Перший час вона просто мовчала чи дивилась в підлогу, наче учень який провинився. З часом агентка почала задавати питання. Але вони були скоріш для того, щоб перервати гнітючу тишу. Та й надовго вона не залишалась ( приблизно 10-15 хвилин, а далі "нянькою" для бога ставав ще зелений агентик,  який тільки п'ялився у свій телефон). Але все ж одного дня все змінилося....
  День починався як зазвичай. Тільки охоронець поводився дивно ( точніше дивніше, ніж зазвичай) . Він оглядався і не міг всидіти на місце ( навіть забув про свій телефон) . Локі це неймовірно бісило, але він навіть  з місця не зрушив, хоча сам не знав чому.
   Софія прийшла на годину раніше . Охоронець віддав їй ключі , забрав свої речі і з широкою усмішкою попрямував до виходу. " Невже цього ідіота звільнили ?" - спитав сам у себе принц. Він подивився на дівчину і тільки зараз помітив, що вона прийшла не з порожніми руками.  " Невже стримала свою давню  обіцянку і  принесла приладдя для тортур?" - з сарказмом подумав принц. Софія як завжди поглянула на в'язня, сіла поряд і мовила :
- Пам'ятаєш я казала, що ти особливий?- агентка подивилась на бога , напевно чекаючи на відповідь, але почувши тільки тишу продовжила - Ти міцний горішок. І тому старі добрі методи допитування на тебе не подіють. Тому я придумала дещо інше.  - сказавши це дівчина витягнула з торби стопку книг. - Думаю нам обом буде цікаво.
- Ти думаєш я так зачитаюсь, що розповім тобі усе?
- Ні. Я визнаю, що не знаю як виманити з тебе інформацію. Тому я вирішила , що нам обом буде цікаво почитати. - сказавши це, дівчина мило всміхнулась " Невже це посмішка?... їй пасує... невже знову!!..." Поки Локі картав себе за прояв емоцій, Софія дістала  товстий роман і милим голосочком мовила :
- Не знаю сподобається тобі чи ні, але це моя улюблена.
- Не знаю як швидко ти читаєш, але за 10 хвилин далеко не просунешся.
- Взалі я взяла книжку тому, що ти  налякав охоронця і його перевели в другий відділ і тепер я тебе буду нервувати .
- Ти не переплюниш його у діянні мені на нерви.
- Але я постараюсь - відповіла агентка і простягнула Локі книгу. На мить їхні пальці зіштовхнулися. Це був секундний доторк, але він як електричний розряд пройшовся по тілу і викликав бурю давно забутих емоцій. Вони переглянулися. Агентка знов мило посміхнулася і прошепотіла:
- Приємного читання.
  Вони поринули в книжковий світ. Історія була такою цікавою, що Локі забув про в'язницю у якій сидить , про брата якого ненавидів з кожним днем все більше і про трон який хотів зайняти.  Вже давно принц не насолоджувався читанням. І вперше він був не наодинці. У Асгарді мало кого цікавили бібліотеки . Всі тільки бігали за Тором, а юному богу нічого не залишалося, як самотою сидіти на холодній  кахляній підлозі у темній бібліотеці.
  Софія теж була занурена у інший світ. Принц тільки раз поглянув на неї. Дівчина сиділа на відстані витягнутої руки. " Дивно, вона не виглядає наляканою. Їй відомо, що я можу на неї накинутися і вбити без докорів сумління.... в неї є ніж. Я можу його вихопити і зарізати її... але вперше я не хочу цього робити..."
  Повільно сонце заходило за обрій, поступаючи своє місце місяцю . Софія і Локі читали вже дуже довго. Агентка могла запросто піти додому і після години перебування у компанії в'язня, ніхто би про це не дізнався ( навіть сам бог, який був занадто поглинутий мідгардським романом) , але їй не хотілося йти . Вона не розуміла чому ж їй так добре у компанії "людини " , що вбила півсотні людей.
  Нарешті Софію почало клонити на сон. Вона пробувала з ним боротися, але тихе перелистування сторінок її баюкало. Дівчина на мить заплющила очі і сон миттю взяв над нею верх. Голова Софії знесилено впала на плече принца. Локі міг грубо її відштовхнути ( такі прояви емоцій він вважав визнанням своєї слабкості ) , але цього не зробив. " Що ж вона беззахисна. Я можу її вбити і ніхто не почує ... Я так робив багато раз протягом тисяч років. .. але зараз я хочу тільки захистити це миле  створіння від усього світу... Я зробив те, що клявся ніколи не робити ... закохався..." - подумав Локі. Він ніжно поглянув на дівчину , яка згорнувшись клубочком тихо спала. Принц ніжно поцілував Софію в лоб, взяв її руки в свої і легенько обняв. І вперше за сотню років поринув у спокійний і приємний сон...