Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 7

Весь день Локі чекав на Софію і думав про слова Ф'юрі. Чи правда те , що він сказав? Чи справді Софія така хитра, що аж змогла перехитрувати Бога Обману?  " Звичайно ж вона вміє брехати - думав собі Локі- це ж її робота . Але , що я можу зробити? Розказати їй, але якщо той йолоп збрехав я втрачу Софію... Доведеться чекати. І забути про неї. Стати холодним, егоїстичний і впертим... тобто собою"
  Щоб відволіктися принц почав читати. Але жодне слово не лізло в голову. Він все думав про той танець. Йому з голови не виходило Її тіло, таке легке,як пір'їна, але сильне, як граніт , її волосся яке так і хотілося заправити дівчині за вухо, і її очі такі глибокі як ріка.
   Агентка не прийшла. Настала ніч. Бог полишив надію побачити дівчину сьогодні ще раз.
  Північ. В штабі " Щ.И.Т.а" нікого немає. Всі вже давно розійшлися по домівкам.  Навіть охорони не лишили . " Тепер їм на мене начхати.  Інформацію вони ж відкопали. Тепер навіть, коли я втечу всі ще не скоро дізнаються про це  " - думав Локі . Тут почулися кроки. " Хто ж це може бути?" - спитав сам у себе асгардієць , але в глибині душі він знав хто до нього навідався.
- Привіт. Не спиш? - спитала Софія трохи захриплим голосом.
- Ні. Я не міг заснути, бо... хвилювався за тебе. Радий бачити тебе цілою. Як завдання?
- Воно не коштувало хвилювань бога - з сарказмом відповіла дівчина.
- Добре. Я звичайно радий твоїй компанії, але не запізно для допитів ? - після мовчання спитав Трікстер.
- Ну...Я взагаліто прийшла спитати... не хочеш прогулятися?
- Я думаю прогулянка по камері буде короткою.
- Ні, я маю на увазі прогулятися... на вулиці- не впевнено промовила агентка.
- Я думаю мені не можна виходити звідси... у тебе будуть проблеми- промовив вголос Локі, а сам подумав : " Якщо б мені ще місяць тому запропонували вийти звідси  я б погодився і на додачу би всіх повбивав ... Але зараз не зміг би ..."
-  Добре , якщо не хочеш зі мною пройтися , то все гаразд. Ти правий це була погана ідея - з образою в голосі промовила Софія.
- Ну гаразд. Швиденько прогуляємося, я хоча б на твій світ подивлюся - все ж здався йотунхеєць.
Дівчина впритул підійшла до бога і поглянула йому в очі. " Ти ж не зрадиш мене?"- ніби говорили вони.
- Ти не повинна цього робити, якщо не віриш мені - прошепотів принц
- Я вірю- після хвилинної паузи промовила агентка і нахилилася щоб зняти окови.
  Локі відчув її. Магію.  Вона знову потекла по його венам,  наповнюючи тіло силою. Він поглянув на свої руки. " Я знову можу убивати на відстані... Знести цей будинок одним помахом пальця.  Але я не хочу" .
- Ти в порядку? - Софія торкнулася зап'ястя принца. - Ти заціпенів
- Так все добре... до мене повернулася магія.
- Гаразд.. Пішли ? - агентка опустила руку і попрямувала до виходу. Асгардець невпевнено попростував за нею
  Вони довго йшли заплутаними коридорами  " Щ.И.Т.а" . Кожен думав про своє. Нарешті вони дійшли до дверей з купою замків.  Софія щось нажала на своєму планшеті і двері відчинилися.
Надворі стояла  глибока ніч...