Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 10

  - Ти з розуму зійшла? Чи в тебе гарячка?!- Софія ще ніколи не бачила Фюрі настільки злим. Він був готовий перекинути стіл, стілець і заодно дівчину , що на ньому сиділа - Ти просиш, а точніше вимагаєш , щоб я довірився Богу Обману, який декілька місяців тому мало не знищив Нью- Йорк? Скажи з якого такого дива я повинен це зробити? - Агентка 33 просто мовчала і дивилася на свого боса. Майже все її свідоме життя вона йому підкорялася, не перечила жодному слову, пробачила те, що він заборонив їй спілкуватися з сім'єю. Але тепер вона не буде мовчати . Вона доб'ється свого , попри все. Так дівчина просила випустити на волю 'небезпечного злочинця', дати йому роботу в організації , яку він хотів знищити і дати змогу жити нормальним життям... з нею. " Це божевілля, але я мушу спробувати" - казала собі це Софія, всю дорогу до кабінету Ніка і навіть коли він кричав на неї, обливаючи брудом.
- Я не прошу щоб ви йому довірилися- почала Агентка , коли буря трохи стихла- я прошу щоб ви його відпустили.
- Навіщо?- прошипів одноокий директор, поглянувши своїй робітниці в очі.
- Бо я йому вірю. Я працюю тут довго. Довше , ніж Наташа. Я довела, що мої рішення є свідомими і... і йдуть на благо організації.
- Звідки мені знати, що він не промим тобі мозок, як Клінту. Чи це не майстерна ілюзія?
- Я бачила магію Локі. Вона ослабла. Видно ті чарівні окови, справді її добре стримували
  Фюрі нахмурився і зі всією злістю в голосі запитав:
- Ти ж не знімала з нього окови?!
- Ну... я... цей... я
- Ти розумієш,- директор впритул підійшов до дівчини і схопив її за плечі- що наразила на небезпеку не тільки себе, а й десятки людей?! Чи ти тільки про себе й думала?
- А ви не наражала нікого на небезпеку, коли прийшли до нього ф почали маніпулювати почуттями?!- підвищила голос Софія.
- Не починай. Ти не зможеж мене переконати. І я тобі нагадаю, він вбив Колсона, що був тобі як батько.
- Я пам'ятаю... але саме Колсон і навчив мене , що всім треба давати другий шанс... всі заслуговують..
- Замовкни, 33. Ти не в діснеєвському ситкомі. Це реальне життя. Тут немає місця другим шансам
  Софія замовкла. Вона довго дивилася на чоловіка , а тоді мовила:
- Добре. Я хотіла піти мирним шляхом, але ви його не прийняли . Тому я піду складнішою дорогою. Я зможу випустити Локі і без вас. Я знаю всі паролі, ходи, схеми... я знаю навіть більше , ніж грьобані Месники. Що буде, коли весь світ дізнається, що ви викрадали малих дітей і робили з них вбивць і суперагентів. Що тоді звами буде?
- Ти не посмієш. Ти не зробиш це заради якогось божка.
- Ще й як зроблю. Ви мене знаєте.
Настала тиша. Фюрі довго дивився на агентку. Він вивчав її поглядом, оцінював. Нарешті він зітхнув і мовив:
- Я міг би тебе вбити за такі слова. Але ти ще потрбіна. Ти єдина хто вижила під час програми навчання... Я не знаю , що з тобою зробив Локі. Але можеж його випустити. АЛЕ  якщо він тебе вб'є, то не чекай, що за тебе будуть мститися.
- Дякую, пане директоре.- відповіла Агентка , встаючи з-за столу і йдучи до виходу. Вже біля дверей Софія усміхнулася своєму начальнику і попрямувала до свого коханого бога...