Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 9

Локі був неймовірно знервованим і наляканим. Софія не приходила вже декілька днів. За ці дні бог встиг все обдумати і хотів поговорити з дівчиною. Він пробував вчиняти ґвалт , кричав на весь коридор, але ніхто не приходив. Нікого не присилали на допити. Його навіть не охороняли. Тільки приходили декілька разів на день, щоб принести їжі і води.
  Пройшов тиждень. Лафейсон вже помалу сходив з розуму. Він не спав і не їв, а тільки сверлив поглядом стіну, шепочучи щось собі під ніс. Бог був слабким і навіть не приховував цьго. У нього не було на це сил... Він тільки міг думати про неї.
  Ніч. 3 година. Навкруги ні душі тільки холодний протяг гуляє по порожніх коридорах. Локі сидить на холодній підлозі, він наче знову вдома. Нікому не потрібний , кинутий на смерть. Враз принц здригнувся. Хтось йшов. " Напевно перевіряють чи не вмер я раптом або все таки вони змогли зв'язатися з Тором " - подумав чоловік. Але він був не правий в обох випадках. Ґрати відчинилися і в камеру зайшла Софія. Від її радісного обличчя не залишилося ні сліду , вона ніби зменшилася, схуднула і ослабла.
Але її ходьба, рухи і голос говорили : " Краще не зли мене !"
- Невже ти все таки прийшла . Я хвилювався- почав Локі.- ніхто мені нічого не говорив і я..
- Замовкни, Локі. Я не збираюся тобі розповідати про своє життя!
- Так , то чому ж ти прийшла? - трохи холодно спитав бог.
Дівчина мовчала. Вона сама не знала, що тут робить.
- Тоді... коло мосту... я сказала тобі дещо... ці слова вирвалися ... хм... я не хотіла їх говорити... особливо тобі... але все ж....- Софія замовкла. Її гризли сумніви.
- Але, що?- зазвичай Локі був терплячим ( особливо по відношенню до цієї смертної), але сьогодні йому хотілося щоб агентка чимшвидше замовкнула.
- Я не маю тут бути...- нарешті прошепотіла вона- тебе відправлять в Асгард в найближці декілька тижнів. Я прийшла попрощатися, хоча за той тиждень, що мене не було ти вже й забув про мене, напевно. Дівчина обернулася і вже збиралася йти, але принц схопив її за руку. Софія злякалася. Вона згорбилась , але навіть не пробувала звільнити свою кисть.
- Відпусти мене...- тихесенько прошепотіла агентка
- Відпущу. Але спершу хочу тобі дещо сказати... і не тільки сказати, а й зробити- після цих слів Локі поглянув в очі співрозмовниці. Та не відвела погляду. Принц нахилився і ніжно поцілував Софієні вуста. Та намить завагалася, але відповіла. Нарешті бог доторкнувся до її волосся, відчув її запах і насолодився смаком її губ. Час для них зупинився. Відірватися одне від одного вони змогли тільки , коли їм забракло повітря.
  5 ранку. Софія стомлено схилила голову на плече Локі. Цілих дві години вони розмовляли. Вже не було секретів і таємниць , а відверта розмова є неймовіргою насолодою.
   Лафейсон гладив вогнянисте волосся агентки. Видно вона задрімала, бо з коматозного стану вивів її ніжний голос:
- Це не магія
- Що?- Софія, яка боролася з сонливістю, не розчула, що їй сказав бог.
- Я хочу сказати, що це не магія змусила тебе покохати... та й такими чарами радше жінки володіють і...
- Можеж нічого мені не пояснювати. Це вирвалося ... через гнів чи страх радше.
- Вибач, що поранив тебе. Я просто згадав слова Ф'юрі і ... я ніби з глузду злетів. Можна поглянути на рану?- дівчина кивнула і Локі обережно засукав рукава її костюму. На зап'ясті вся шкіра була посинілою. Це й знак ніколи її не покине. Він буде довічно нагадувати їй про біль, а йому про те, що він монстр
- Дрібниці- ніби ,прочитавши його думки мовила агентка.- У нас є більші проблеми.
- Які?
- Треба тебе дістати звідси, поки Ф'юрі не зв'язався з Тором чи Асгардом. Не дивись на мене так. Невже в твоїх планах вічно тут сидіти?
- Якщо я втечу ти постраждаєш. А якщо з тобою щось станеться, то я...
- Тікати не обов'язково- заспокоїла бога Софія.- в мене є план
- Я слухаю
- Еммм... я розповім тобі про нього... коли він спрацює.
- Тобто я участі в цьому не братиму?
- Так.
- Думаю несправедливо, якщо тобі дістанеться всі розваги.
- Це буде зовсім не весело... і я думаю, що впораюся до 10
- Гаразд. Але якщо ти не прийдеш, то я ввійду у гру і тоді це буде справжнє свято.
Софія посміхнулася і на прощання поцілувала Локі. " Що ж бог Обману закохався в смертну. Тор би посміявся з цієї іронії. Але начхати. Я кохаю її більше  будь кого у цьому і будь- якому іншому світі!"...