Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 4

Настав ранок. Світло проходило через тонку решітку. Охоронець солодко спав, мо дитина, у кутку. А Локі лежав і думав про Агентку 33 " Можеж називати мене Софія"  - сказала вона принцу своїм дзвінким і владним голосом. Так , Великий асгардський бог обману,  думав про звичайну смертну дівчину. Якщо бути повністю відвертим, то Локі ніколи не закохувався по-справжньому. У його довгому житті були тільки інтрижки на одну ніч, які не мали продовження. " Кому потрібен я, якщо поряд вештається Тор?!" - сказав одного разу принц своїй мамі , яка завела розмову про заміжжя. Але ця бесіда закінчилась сваркою і більше ніколи не піднімалась.
" Дивно. Я маю думати про те, як врятувати свою шкуру ... але в моїй голові засіла смертна... Що ж зі мною сталось?! Чому я хочу знову побачити цю дівку?  Чому?- ці риторичні питання мучили Локі весь ранок.
  Настала друга година. Бог  був неймовірно злим і стривоженим. Йому хотілось вбивати, нищити і розбивати. Через це у охоронця чуть не стався нервовий зрив і йому довелося шукати собі заміну.
  Знову почулися вже знайомі кроки. " Ну Що ж сьогодні у мене жахливий настрій і ніяка мідгардка не зможе вибити мене з колії і я..." - думка так і не була закінчена , бо у камеру зайшла Софія. Знову у формі. З камяним виразом на обличчі і з документами  руках. Вона нічого не сказала , а просто сіла навпроти бога і занурилась в читання паперів. А Локі... Просто сидів і дивився на неї. " Вона така гарна і... так невже знову... Я маю спробувати дістати ніж за її поясу і спробувати втекти, а не дивитися на неї! " - думав трікстер. Але як би він не пробував змусити себе накинутися на неї - не міг. Вперше за своє довге життя, він хотів бути у полоні. Вперше , він не контролював себе. Вперше, боявся поворухнутися і промовити щось. Вперше , бажав обіймів і ласки...
  Нарешті, Софія відклала документи і поглянула богу прямо в очі. Знову ці відчуття. Локі ставало , то холодно, то жарко. Він хотів по швидше відвести погляд і в той же час бажав  дивитися в її очі вічно. Ці почуття були тягучими, в них можна було потонути і ніколи вже не винирнути назовні. Через мить , яка здавалась вічністю, агентка відвела погляд. Настала мовчанка. Тишу , яка вже ставала не стерпною, порушила Софія:
- Якщо ти не хочеш говорити про чітаурі чи про, те звідки взяв скіпетр, то почнемо з простішого. Як мені тебе називати? Бо " гівнюк з Асгарду" і " брат Тора" не дуже сильно тобі подобаються?  Правда?
- Називай мене Локі.
- Без титулу? Я чула , що ти доволі зверхній.
- Ти ще мого брата не бачила
- Ну, що ж ми офіційно знайомі- після паузи промовила Софія і протягнула в'язню руку. Принц невпевнено потис її. " Вона дуже тепла... 5і я не повинен думати про це!"-  сказав сам собі бог і грубо розірвав рукостискання. Після кількох секунд, Софія встала і попрямувала до ґрат. Біля виходу вона зупинилася і сказала:
- Знаєш, чому я взялася за тебе?- спитала, подивившись Локі в очі- ти особливий. Ти нічого не боїшся і нікого не любиш. Навіть смерть тебе не лякає... Тому, ти цікава робота для мене. Всі, хто сюди потрапляв,  мали сім'ї чи просто жагу до життя, а ти... мертвий всередині. Я буду приходити до тебе кожен день, після другої- після цього дівчина пішла.
" Ти теж цікава робота для мене. Всі представниці твоєї статі з острахом дивилися на мене, а ти... Ти... зовсім інша... Я не хочу і не зможу тобі збрехати.  Побачимо , що з цього вийде." - вів з собою діалог Локі і чекав наступного дня