Інший кінець ( Укр. версія)

Розділ 8

Нічне повітря дарувало відчуття волі. " Як же я скучив за цим всім. Скільки ж я сидів у темниці? Бо я вже втратив лік часу" - думав Локі. Місяць і зірки дарували світло у повній темряві, що панувала біля штабу. Охорони і стіни,  які сковували бога останні місяці, зникли . Він був вільний... поки що . " Я можу втекти і не зашкодити їй... зробити ілюзію, вона і не помітить... Але чи хочу я цього насправді? Де ж мені будуть раді? Не хочу я жити на самоті...  повернутися до виживання... до болю... Я не витримаю цього... знову"
  Вдаличині висотіла башня  Старка. Така велика і могутня, вона здіймалася над іншими будинками, наче кажучи: " Я тут володар!" . Будівля була повністю відновленою і ніщо не говорило про битву, яка розгорталася у її підніжжя. " 'Месники'. Невже Тоні вирішив зняти свою корону і поділитися славою з іншими?"- запитав себе принц.
   Софія і Локі йшли в повній тиші. Дівчина дивилась вдалечінь,  наче забула про свого супутника. Вона йшла дуже швидко, ніби тікала чи запізнювалася кудись. Бог йшов на відстані, оглядаючись навколо. Нарешті агентка зупинилася коло мосту. Локі підійшов до неї і спрямував свій погляд на місто. Тепер він мав час його розглянути. " Мідгард красивий. Але у ньому занадто багато багатоповерхівок,  які псують таку красиву природу. " - думав трікстер.
   Локі так зацікавив свій монолог, що він забув про те, що не сам. Софія теж розглядала своє місто, але ніби не бачила його, наче дивилася крізь нього.
З роздумів бога вивела тепла рука, що лягла на його завжди холодні пальці. Він поглянув на дівчину . Вона поглянула йому у вічі і усміхнулася.  Тією милою і сліпучою усмішкою. Локі згадалися слова Ф'юрі. " Як по твоєму 33 могла закохатися у вбивцю?..." " Він правий. Кому хочеться кохати монстра? Чому я такий наївний?! " - подумав Бог Обману.  Дівчина нахилилася щоб поцілувати чоловіка , але той відхилився і мовив:
- Навіщо ти це робиш?
- Роблю що? - розгублено спитала агентка все ще тримаючи принца за руку.
- Це- відповів Локі зжимаючи зап'ясток дівчини.
- Відпусти мені боляче!!
- Знаєш, а твій бос мені все розповів. Але я хочу почути це від тебе. В які ігри ти граєш!!- просичав Трікстер, пропускаючи крізь вуха крики дівчини. Він сам здивувався злості,  яка його раптово огорнула.
- Що ти маєш на увазі? Я не розумію про що ти !
- Справді?! Добре припустимо я тобі повірив! Тоді, чому ти так добре ставишся до мене?! Ти ж знаєш , що я вбив сотню людей і знищив місто! Знаєш?!- бог так сильно струснув дівчина, що там чуть не втратила свідомість, але зуміла втриматися на ногах
- Пусти мене , прошу..
- Спершу дай відповідь на запитання! Чому ти ставишся до мене так, наче я не вбивця і урзурпатор? І чому випустила мене?! ЧОМУ?!
- Я...Я...Я
- Відповідай, тупа смертна!
- Тому що я... закохалася у тебе- прошепотіла дівчина.
- Що?- Локі відпустив руку Софії, яка посиніла від Йотунхейської магії.
- Я закохалася в тебе- голосніше мовила дівчина, відійшовши на декілька кроків- Я не знаю як так вийшло... може, це твоя магія...Але  Я закохалася в тебе - зі слізьми на очах прохрипіла Агентка
  Настала тиша. Час зупинився. Локі дивився на Софію, яка пробувала стримати плач. Принц повільно підійшов до дівчини ,та тільки згорбилась . " Тепер вона теж мене боїться" . Чоловік обережну обійняв агентку за плечі. Він стільки всього хотів їй сказати, але з рота не вилетіло жодного слова
Вони стояли так дуже довго. Вже сонце помалу підіймалося за небокрай. Нарешті Софія розірвала обійми і мовила:
- Нам потрібно повертатися. Пішли
  Йшли вони мовчки. В камері агентка знову закувала Локі в окови і пішла не попрощавшись. " Все знову як колись- подумав принц- я в'язень - вона наглядач. Я знову самотній,а все через свою тупість . Як же мені вдалося втратити єдину  людину, яка була мені дорога?"...