Понеділок.Я не йшла,я летіла до школи,адже мене там ждав чорноокий красень.
Подвір'я школи.Та я не бачу машини Дена.А в такий час він мав бути вже в школі.Хм....Дивно.
Заходжу в саму школи,і всі так дивно на мене дивляться.Шепчуться за моєю спиною.Я себе почувала так дивно.Хотілось крізь землю провалитись від них,адже я не люблю надмірної уваги до себе.
Пройшло два уроки.Мені так самотньо.Алекс захворів,а Дена в школі немає,це єдині люди з ким я спілкуюсь.
Стою біля вікна,на подвір'ї діти бігають,Джейн і Ліам цілуються.
І знову цей знайомий подих,і запах просто головозносящих парфумів.Мммм....це Ден.
-Привіт маленька.-прошепотів він мені.
Так приємно було чути його голос,відчувати всім тілом його близкість.Ммммм.....як він дивився на мене......Його погляд був не перевершений.
-А давай махнемо зі школи.Я знаю таке місце де ти точно не була.-запропонував він.
Так хотілось сказати,що заради нього хоч на край світу.
А я просто відповіла:
-Згодна.
Ми їхали настільки швидко,що добрали до місця за пів години.Але їхати потрібно було з початку міста до кінця.
-Ти довіряєш мені?-запитав він.
-Так,звісно.
-Тоді я зав'яжу тобі очі.
-Добре.-тремтячим голоском я відповіла.
Він зав'язав очі моїм шарфом,і кудись повів,та я готова йти заради нього будь куди.
І тут ми зупинились.
-Все можеш відкривати очі.
Прошепотів він,і зняв шарф.Відкривши очі я побачила все місто ,як на долоні.Ми ще посиділи до вечора,і стало так красиво,дух перехоплювало від тої краси.
-Подобається?-спитав він.
-Так ,дуже.
Я сама не помітила,як наблизилась до його губ.Він помітив це і теж наблизився до мене,і так лагідно прошепотів:
-Розслабся,я сам все зроблю.
Я так і зробила.І він впився в мої вуста.Так пристрасно він їх цілував.Мені цей поцілунок здавався вічністю.Та йому захотілось більшого,і він положив руку на мою ногу і почав лагідно гладити її.Я злякалась.Я ще не готова віддатись хлопцю.Я боюсь цього.Я відштовхнула його і побігла куди очі дивляться....
