Я вже на 8 місяці вагітності.Так чекаю вже зустрічі із маленьким чудом.Ден вже досвідчений татусь.Так піклується про мене,все біля мене крутиться.Та я така ж шибайголова,як і раніше.
Так люблю відчувати поштовхи маленького в животику.Коли щось маленьке б'ється в животику по шкірі аж мурашки бігають.
Кожного вечора уявляю появу на світ мого зайчика.Якщо чесно дуже боюсь рожати.Я просто не маю уявлення як це.Я багато читала про це та не розуміла як воно насправді.
Ай.....Різкий біль в низу живота.Ай!Біль все дужчає.Аааааааа......нестерпно роздирає мене ця біль.Що це таке адже до родів ще 1 місяць.
Ден перелякався і одразу викликав швидку.
Через пів години я була вже у лікаря.
-Що зі мною?
-Мушу вас засмутити в вас плід перевернутий не правельно.Тут тільки кесерев розчин більш нічого.А зараз ви маєте пройти лікування і маєте залишитись в лікарні.-відповів лікар.
Сльози текли самі по собі ,хоча я розуміла,що мені хвилюватись не можна.
Ден мене заспокоїв, сказав якщо потрібно то ляжем ми в лікарню і все буде добре у нас.
Я всю ніч тільки і думала про маленького і про те як не вистачає підтримки батьків моїх.Вони зараз у Франції на роботу влаштувались.Мені їх так не вистачає....
В лікарні я пробула дві неділі така скука страшення мене роздирала.Та я була слухняною пацієнткою,слухалась лікарів.Лікар сказав що все буде добре тож я вже не так хвилююсь.З поверненням додому коханий став ще пильніший до мене проходу буквально не давав.
А я вже стала справжнім колобком.Живіт в мене величезний.Щічки пухлі.Ох така судьба уж моя....
