Я швидко вибігла із будинку.Сльози так і тікли по щокам.Я просто не розумію це ж мої батьки за що вони так.
Ден мене тоді ніяк не міг заспокоїти,та під кінець дня я відчула різкий біль в низу живота.Що це може бути?
Коханий дуже перелякався за мене і викликав швидку.
Швидка досить швидко приїхала на мій подив.
Я більш нічого не пам'ятаю.Пам'ятаю як я вже лежала в палаті.Лікарі сказали,що я чуть не втратила дитину.Та все обійшлось.
І тоді саме тоді я зрозуміла як вона мені дорога.І наскільки сильно я кохаю дитину.
Пройшов час.
Я проживала у Дена, так як батьків я бачити не хотіла.Мені через місяць рожати.А я ну ніяк не готова до цього.А от за Дена я так не скажу.Він став дуже серйозним,відповідальним,навіть записався на курси для молодих татусів.Це так смішно.Він мені нагадував мою маму.Того не їж,те не роби,це не чіпай.
Ден мене почав називати колобочком,бо я занадто потовстіла.Ох що ж не поробиш заради дитини.Та коханий говорив,що він і таку мене любить.
Я щодня уявляю,як це все в мене почнеться.Дома чи може під час прогулянки.І як воно буде.
До речі за весь цей час мені мама телефонувала всього 3 рази,і 2 із них це намагання відмовити мене бути мамою.Та я стійко стояла на своєму.
До речі я два рази ходила на УЗІ і мені сказали,що буде хлопчик.Я дуже від цього раділа,а от татусь молодий хотів дуже дівчинку,та і ця новина не дуже його засмутила.
Ай...В мене це часто буває.Ці крихітні поштовхи в животі.
Я чекаю вже цієї зустрічі із моїм крихітним щастям.*
