Ранок.І знову біль.Я вже котрий ранок так прокидаюсь.Останнім часом в мене дуже псується настрій,і я його звісно псую Дену.Але його вже тиждень немає,він поїхав до своїх батьків.В нього батько захворів.А я сама....
Вдома так скучно хоч застрелись.Але вже краще так,ніж подумати,що після пологів буде.Адже більш не буде цих вечірок,побачень,романтики...Все це відійде на другий план...
Я не уявляю себе в ролі мами.Я,дитина,я,дитини,я,дитина.В голові не вкладається.Ще пару тижнів і мій страх перейде межі неможливого.Я за весь період вагітності так не боялась,як зараз.Я тільки зараз почала розуміти,що це все серйозно.Страшенно боюсь,якби я могла я б повернула час назад.....Але як????
