На наступний ранок я прокинулась із жахливим настроєм,і це все через Дена і алгебри.Ну через Дена чому і так зрозуміло,а от через алгебри бо я не підготувалась до контрольної робити,а ще одну двійку мені ну ніяк отримати не хотілось....Та мене та алгебра не так напрягала,як Ден.Як можна було так опозоритись перед хлопцем,який мені дуже подобається.
Так все.Треба зібратись і спробувати забути ту зустріч і Дена.
Погода була досить добра,і ще й по дорозі зустрілась із Алексом.Він мені,як завжди підняв настрій.І я навіть на годину забула про все погане.
-Привіт.
О ні!Це що він?Як мені в очі йому дивитись?
Та я обережно повернулась і пробурмотіла під ніс:
-Привіт,вибач я поспішаю.
І швидко забігла до школи,моє серце так тремтіло,що в мене бігали по тілу наче мурашки.І мене так трясло,що від хвилювання я втратила свідомість.
Ранок.Жахливо болить голова.Повертаю голову наліво і бачу букет ромашок(моїх улюблених),в'язка апельсин і записка:"Видужуй.Чекатиму в школі з нетерпінням.Твій Ден*"
Це настільки підняло мені настрій,що я забула про біль в голові,і про те що сталось вчора зі мною.
В мене крутилось одне в голові"Твій Ден.....твій Ден......твій Ден.....Ден"
